Доки сонце зійде, роса очі виїсть

Ну чому всі п'єси про кохання мають нещасливий кінець? Вже набридло читати на цю тематику твори, доходити до кінця, і знову бачити, що головна героїня помирає? Хоч би раз щось новеньке придумали, чи що, наприклад, що герой кудись дівається, або його вбивають, або сам дума врізав. Погано так казати, але несподіваний кінець був би кращим, аніж повтор із книги в книгу. Отак читаєш-читаєш ці п'єси і в результаті нічого не запам'ятовуєш, бо сюжети всі схожі, всі лінії переплітаються між собою, тільки імена хіба що змінюються, й, може, їх вік. І все! Більш нічого, все однаково. Кінець у всіх творах однаковий. І це ще називається "великою спадщиною української літератури"? Ба-а, що вигадали! Нащо це вивчати в школах та інших закладах, те ж саме все? Я не розумію цього і навряд чи колись це допетраю. Окрім того, хотілося б ще почитати яке-ніяке продовження, щось на шкалт епілогу чи "життя після подій, про які розповідалось в творі"... Ну цікаво ж, як життя склалось у того Бориса, наприклад. Чи одружився він на Ганночці врешті-решт? Чи зажив нормальним життям після "своєї голубочки"? Я думаю, що так. Що тім панам було, порозважався з нещасною, бідолашною, та й годі. Час й про себе подумати, про кар'єру, ім'я... А та постраждала, дух спустила та й досить. І це ж не тільки так Борис вчинив, гадаю. Й інші парубки, що простим дівчатам баки забивали. Потім ті дівчата страждають, їм голову смолою вкривають, косу стрижуть, покриткою кличуть, все на їх долі, їм віддуватися. А чого так було? Чого на них сором лягав, пани ж їх безчестили! Вони їм голову дурили, а потім чого ті голови повинні були страждати, відповідати за вчинки паничів? Як же все було несправедливо! Ох, злості на них не вистачає! І на письменників, які оце все писали і жодний ще не зробив щасливого фіналу. Я розумію, що в житті так все й було, але ж то писанина, вигадане, можна було б й дещо прикрасити, й збрехати, щоб потомкам тоді було легше, щоб читалось краще... Ба ні! Все як є понаписували. І хоч би один написав про те, що було далі, хоч би про одного героя. Що було з ними після смерті героїні? І що сталося з поганими героями, чи покарано їх? Багато питань залишилось, смутку на душі. І так в наш час не дуже й то весело, ще знати про те, що тоді так люди жили, таку несправедливість зазнавали, вкрай важче! Комусь-то, хоч кому-небудь, було гарно й весело, щасливе життя хоч у когось було? Маємо тільки здогадуватися...