Чудовий роман від польської письменниці з українським корінням. Жанна Слоньовська раніше мешкала у Львові, а на даний час живе і пише в Кракові. Саме про рідний для письменниці Львів цей роман.
В центрі роману долі чотирьох жінок на тлі історичних подій двадцятого століття. Історія Львова в цей період була багата на події. Він то переходив до Польщі, то до Совєтів, то до фашистської Німеччини, то нарешті став українським. Кожна з чотирьох жінок від прабабусі до правнучки пожила в своєму історичному періоді, який лишав сліди на долі кожної із них. Вони такі різні, хоч і пов’язані родинними зв’язками. Мешкали в одній квартирі, просто були сусідами. Якось не було у них спорідненості. Кожна із них не змогла реалізувати себе. Хтось хотів бути художницею, але батьки не дали, хтось хотів бути співачкою, але знову ж таки батьки наполягли на своєму. Це коло невдач змогли розірвати лише два нові покоління, власне головна героїня роману (правнучка) і її мати. Одна немов втілила мрію своєї бабці і стала оперною співачкою, інша стала художницею. Для втілення цього потрібно було лише наполягти і відстояти своє «я». Як Львів свого часу.
Львів постає у цій книзі реальним, на противагу іншим сучасним «львівським» книжкам (які мені надзвичайно подобаються) без аромату кави та «магії міста», без атмосферності. Він такий, який є. (Тут мені згадується лозунг із реклами, що є два Львови – один для туристів, інший для львів’ян). Тут точаться бої за незалежність, за можливість висловлювати свою думку (це я про кінець вісімдесятих та початок дев’яностих). Тут лунають постріли, вбивають мітингарів. Останній розділ роману про події 2014 року у Києві, про розстріл Майданівців. Тут просто немає слів…. Це потрібно прочитати.
23 понравилось
