Манускрипт з вулиці Руської. Червлене вино. Місто

До однотомника відомого українського письменника, лауреата премії імені Андрія Головка Романа Іваничука ввійшли історичні романи "Червлене вино" - про оборону останньої твердині Галицько-Волинського князівства - Олескього замку - в ХV ст. і "Манускрипт з вулиці Руської" - про боротьбу львівського братства з унією в кінці ХVІ - на початку ХVІІ ст., а також твір про сучасне місто та його трудівників - роман "Місто"

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,0

2 оценки

5
0%
4
100%
3
0%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 3Хотят прочитать 3

Рецензии

Trepanatsya22 мая 2022 г.
Мародери оглянулись і остовпіли з дива. Сліпуче видиво, символ волі й незагнузданої сили, зухвалий виклик, протест проти попруг і шлей — дикий кінь іржав, немов насміхався над стриноженими співбратами і їх погоничами. Дивились і не вірили: на цій зграсованій, згризеній, витоптаній землі, де все упряжено, спутано, пораховано, зважено, відібрано, гуляє вільний кінь?!
Спочатку нелегко давався мені цей роман через мову, в якій намішано до української багато слів польских, латиною, та ще й сама оповідь про середньовічний Львів початку 17 ст. Крім цьго, текст уривчастий, оповідь скаче в часі та поміж персонажами, іноді дуже хутко. Але потроху звикла і під кінець не помічала тих незручностей.
Сама історія починається із знахідки - при розкопках на вулиці Руській був знайдений манускрипт. Пошкоджений, але автор намагався відтворити події, про які згадує Лисий Мацько, нотуючи свої буденні справи, погляди, спостереження за сусідами та тим, що відбувалося у Львові тих часів.
Змальовано зародження та початок боротьби львів'ян з каталицизмом та панами, що насаджали ієзуїтську віру, руйнуючи православні храми, забороняючи православ'я та не даючи не католикам навіть працювати.
В романі багато цікавих персонажей: це і засновник братської школи Юрій Рогатинець, і падлюка Барон, і духовенство, - всіх героїв твору розкриє Іваничук до фіналу. Але самими цікавими у романі постають жінки. І Абрекова, і її дочки, за долею яких ми спостерігаємо від початку оповіді. Читала і думала про те, що в українській літературі щоб не скоїлось у жінок, не підуть топитися, а стануть поряд із своїми чоловіками боронити гідність і волю та будуть давати відсіч ворогу навіть у диявольскому обличчі.
Слава незламному народові! Героям слава!
По-русски:
Сначала нелегко давался мне этот роман из-за языка, в каком намешано к украинскому много слов польских, латинских, еще и сам рассказ про средневековый Львов начала 17 ст. Кроме этого, текст отрывчатый, рассказ скачет во времени и между персонажами, иногда очень стремительно. Но понемногу привыкла и под конец не замечала тех неудобств.
Сама история начинается с находки - при раскопках на улице Русской был найден манускрипт. Поврежденный, но автор пытался воссоздать события, про которые вспоминает Лысый Мацько, записывая свои будничные дела, взгляды, наблюдения за соседями и тем, что происходило во Львове того времени.
Изображено зарождение и начало борьбы львовян с католицизмом и панами, которые насаждали иезуитскую веру, разрушая православные храмы, запрещая православие и не давая не католикам даже работать.
В романе много интересных персонажей: это и основатель братской школы Юрий Рогатинец, и падлюка Барон, и духовенство, - всех героев произведения раскроет Иванычук к финалу. Но самыми интересными в романе показаны женщины. И Абреокова, и ее дочки, за судьбой которых мы наблюдаем с начала рассказа. Читала и думала про то, что в украинской литературе чтоб не случилось у женщин, не пойдут топиться, а станут рядом со своими мужчинами защищать достоинство и волю и будут давать отпор врагу даже в дьявольском обличье.
Слава несокрушимому народу! Героям слава!
Читать далее
22
656
serchu12rob2 июля 2015 г.
Мабуть, це дуже важка праця – писати історичний роман про Україні у український народ під пильним оком «червоної влади». Оскільки, всім відомо, якими засобами користувалась партійна еліта комуністичного правління задля пригнічення українського вільнодумства. За кожне невірне слово могли прийти люди в чорному (на чорній машині) і увезти в невідомому напрямку.
От і в історичних романах « Черлене вино» і «Манускрипт з вулиці Руської» відчувається, що відбулось вимушене редагування первинного тексту (я читав видання 1981 року).
Читати було цікаво, оскільки хочеться більше дізнатись про історію рідного краю, а читати сухі історичні книги, нашпиговані датами і подіями – скучнувато. А роман, на то він і роман, що розповідає про романтичні, пригодницькі, кумедні і, навіть, містичні (як в «Манускрипт з вулиці Руської») історії людей, що стоять на різних щаблях соціальної ієрархії. Внутрішні переживання людей, їх надії і розчарування, що, на думку автора, вплинули на перебіг подій світового масштабу, дають змогу чіткіше зрозуміти причини здійснених, тих чи інших вчинків. Так-би мовити, дали змогу розгледіти причини з середини.
Єдине, що мені не сподобалось, це велика кількість діалектичних слів. Одне діло літературна Українська мова (в якій, на превеликий жаль, я не знаю багато слів), а інше розмовна мова крайнього заходу України. Для жителя півночі України це темний ліс. А полюс до того, ще й низка латинських й польських назв і термінів. Все це мені значно погіршили насолоду від читання романів.
Читать далее
10
313

Все рецензии

Цитаты

Trepanatsya22 мая 2022 г.
Мародери оглянулись і остовпіли з дива. Сліпуче видиво, символ волі й незагнузданої сили, зухвалий виклик, протест проти попруг і шлей — дикий кінь іржав, немов насміхався над стриноженими співбратами і їх погоничами. Дивились і не вірили: на цій зграсованій, згризеній, витоптаній землі, де все упряжено, спутано, пораховано, зважено, відібрано, гуляє вільний кінь?!
1
185
Trepanatsya21 мая 2022 г.
— Що маєш ти таке в душі, чому повірити можна? І я відповім: маю любов. Я знайшов її. Чуєте, маю любов і вона не дасть мені бути слабким. Бо коли я роздам усі свої маєтки і коли віддам своє тіло на спалення, а любові в серці не маю, то я — ніщо. Хто це сказав? Мабуть, апостол Павло до корінфян. Бо коли я маю дар пророкування, коли можу навіть гори пересувати, то все одно без любові я — ніщо.
А в мене є любов. І хай вона тільки моя, тільки для мене, хай грішна й недозволена, — я стану заради неї знову сильним, заради неї не пущу більше страху в свою душу.
Читать далее
0
134
taake_slottet9 октября 2016 г.
- Помиляються егоїсти, а не егоцентрики. Всі ми егоцентрики, проте живемо не самі, не в шкарлупі. Довкола люди, друзі. Сотні, мільйони людських орбіт, і всі вони дивовижно гармонійно переплітаються, перетинаються, усі залежні одне від одного, наче небесні тіла.
Ти завжди маєш друзів?
Завжди хочу мати. Без них людина стає егоїстом і, немов та блукаюча зірка, що вибилася з космічної гармонії, неодмінно розіб'ється.
0
61