Трояндовий джем

Були моменти, коли я майже плакала, а були такі, де я посміхалася від вуха до вуха. Найкраще б цю збірку могла охарактеризувати цитата з неї: «Музика то наближається, то віддаляється, обіцяючи закоханим щастя, насолоду, довге та радісне життя».

Ця книга щемка, красива і солодко-солона. Тут багато влучних порівнянь (волосся зібране у хвостик як пензлик – дійсно мило), етюдного настрою (кілька історій радше ескізи-замальовки) та водночас кілька історій і справді спонукають задуматися: про долю емігрантів, мир і війну, прості цінності.

Найбільше запали у серце «Стоп-кадр» і «Трояндовий джем». Прочитала їх один раз. Потім ще раз. І ще. У мені щось відгукнулося, а це уже показник.

Кожен шукає свою зірку на мінливих шляхах власного всесвіту, своє сонце, щоб і на його маленькій планеті росли троянди та сміялися діти, і коли випадкові хмари заступають його ласкаве сяйво, терпляче чекає, поки негода минеться і теплий промінчик знову торкнеться обличчя.

Теплі, дійсно теплі історії. Недарма цю серію так назвали. Історії в цій книзі життєствердні, легкі, приємно читаються. Вони не об'єднані ані героями, ані сюжетними лініями - зовсім нічим не об'єднані. Це просто оповідання з життя реальних людей (хотілося б у це вірити). Вони всі про звичайних людей. Про тих, які помиляються, які бояться, які закохуються і іноді тікають від щастя. Про тих, які хочуть бути щасливими...

Але деякі історії здалися мені трохи надуманими і зацукреними. Було відчуття, що деякі були вигадаі лише для того, щоб відповідати ярлику "тепла історія". Але більшість дійсно були життєвими, а герої - живими. Читається легко і приємно. Саме те для зими.