Далекі близькі

Цікаво прочитати про особистостей, котрі вивчались в університеті, як щось велике, визначне. Але тут зовсім інший погляд на них: як на живих. Автор намагався наблизити до нас далеких, вибравши цікаві епізоди, проаналізувавши деякі їхні життєві перипетії, звернувшись до ключових творів. Книгу читати треба порціонно: одного автора, тоді через кілька днів ще одного, тоді через певний час про наступного. Після прочитання про кожну особистість хочеться почитати про них ще більше, покопошитись в біографії, звернутись до першоджерел. А це є гарний знак:)

Ми любимо дізнаватися про життя інших, шукати щось спільне з видатними особами, намагаємось віднайти в них самих себе. Хтось читає жовту пресу і видихає з полегшенням, розуміючи, що селебриті мають такі ж проблеми з особистим життям, як і звичайні люди. Хтось читає нон-фікшн про Маска чи Цукерберга, шукаючи в них інструменти для побудови успішного життя. Це видасться дивним, але Володиир Єрмоленко зробив щось схоже у своїй книзі. Але він настільки просто та невимушено розповів про долі філософів, письменників, не нав'язуючи нікому жодних уроків, "нравоучений" і тому подібного.

"Далекі і близькі" це книжка про кожного з нас, про те, що ми всі унікальні, немає єдиноправильного способу прожити життя. Який сенс у сотні книг про мотивацію та лідерство, якщо головне в житті знайти себе, відчути себе, зрозуміти ким ми є насправді. Чуттєвість, повільність, втрата, насолода, страх близькості, дитинність - ось, що може визначати наше життя, а не бажання стати СЕО фейсбуку. У гонитві за популярними сьогодні трендами ми не помічаємо себе, не говоримо з собою, не знаємо чого насправді хочемо. "Далекі і близькі" не дасть відповідь на питання ким ви є, але допоможе заглянути в себе, зрозуміти, що за сотні років люди не змінились, наші емоції та інстинкти, страхи та бажання такі ж.

Книга дійсно чудова, кожне есе наповнене любов'ю та повагою до цих видатних постатей, відчувається, що ми дійсно стали до них ближчими. І хотілося б відзначити, що книга написана прекрасно, читається легко та невимушено.

Саме з такою метою, певно, й писалася ця книга - аби читач міг обрати собі Постатей близьких по духу, близьких за натурою і ідеями. На цьому наголошує і сам автор Володимир Єрмоленко:

Класики не навчать нас ідеально прожити наше власне життя, але вони навчать нас прожити наше власне життя краще, ніж ми зробили би це без них, на самоті

MyNameJulia вже писала, що після прочитання хочеться ще більше дізнатися про кожного автора. Навіть більше, у цьому випадку це надважливо, адже стаття про кожного автора - це, по суті, лекційні нотатки, зауваги на полях, враження, штрихи до портретів, почування, які прокидаються після прочитання кожного. А для глибокого їх розуміння треба мати основу, мати якісь власні враження про цих великих Осіб. Але, навіть попри свою відомість, кожна людина залишається перш за все людиною, у кожного є свої гріхи, злети, слабкості, вороги і друзі та ін. І читачам легше встановити близькість саме так: побачивши і прочитавши досвід Кожного. Раджу перед прочитанням освіжити свої знання про заявлених авторів. А вже після цього можна спокійно відкривати книгу і шукати своїх близьких за духом.