Життя Марії

«Життя Марії» – нова книжка віршів та перекладів Сергія Жадана. Вона містить 80 текстів: 60 віршів самого автора і 20 перекладів поезій Чеслава Мілоша. Вірші написані та перекладені переважно протягом останнього року. За словами Сергія Жадана, ця книжка про любов і ненависть. «Вона особлива тим, що писалась як щоденник – за доволі короткий термін. Відрізняється особливо контрастним поєднанням внутрішнього та зовнішнього, світлого та темного». Як зазначає редактор книжки Олександр Бойченко, «най...

Рейтинг LiveLib

4,6

166 оценок

5
70%
4
27%
3
3%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 193Хотят прочитать 92

Рецензии

in_der_wald6 мая 2015 г.
Сборник новых стихов любимого автора, который включает в себя старые любимые стихи и новые, доселе не слышанные. Очень рада, что таковой имеется в моей библиотеке.
Сборник затрагивает потаенные струны души и играет на них то в минор, то в мажор.

На Різдво, Магдалино, ніхто не хоче любові,
на Різдво всі хочуть радості і надії.
А любов — це найпечальніше, що є в нашій мові,
найненадійніше, що можна винести в ці завії.
Ходи, жінко, ходи, збувай свою ніжність,
торгуй нею, як мідіями на причалі.
Чоловіків ламає страх, ламає і нищить.
Таких, як ти, печальних, вони ще не зустрічали.
Читать далее
8
563
GaLina_KGB7 декабря 2015 г.
ВІЗЬМИ НАЙВАЖЛИВІШЕ. ВІЗЬМИ ЛИСТИ.
Перша книга автора, яка потрапила до моєї бібліотеки. Хоча з того часу, як то кажуть, "пішло-поїхало" і множаться збірки Жадана на моїй полиці, як гриби після дощу, «Життя Марії» залишається самою теплою, самою відвертою і самою улюбленою. Вона ж з автографом). А ще перший (і найкращий) вірш цього автора, прочитаний мною, – «Звідки ти, чорна валко, пташина зграє…» - увійшов до цієї збірки.
Багато віршів присвячених Марії та різдвяним дивам, сама назва наштовхує на думки про біблійні історії. Але якщо у «Вогнепальних і ножових» сюжети більш кримінального напрямку, то в «Житті Марії» вони гострі, але ніжні, а ще печальні, як і всі твори автора. Сарказм і самоіронія – незмінний стиль Жадана.
У новій збірці він продовжує розмовляти з читачами про війну, розкриваючи її у дрібних деталях. Він пише про тяжку долю біженців, про міцне солдатське взуття, про суворі зими, про спалені мости, про стерті номери, імена та адреси, про капеланів, шпигунів та дезертирів, про пам’ять і спогади. «Нам ніколи не дізнатися, хто стояв у розпалених натовпах, готових рвати ніжну тканину чужого тіла. Нам ніколи не дізнатися, кого в цих натовпах не було».
Кожного разу, переглядаючи збірку, захоплююся нею, як вперше. Влучна рима, прості, відверті герої, гострі ситуації, сміливі порівняння, а ще мова, «та, якою ти говорила». Так і хочеться зацитувати мало не кожен вірш, і далеко не всі вони про війну, у збірці знайшлося місце й для лірики. В Жадана є дві найкращі теми, які зустрічають в кожній його книзі, в поезії та прозі – це міста і жінки.
Вірші про НЕЇ. Як же гарно він пише про неї. Про колір її очей, її шкіру, сміх, її минуле, «що не вмістити до жодної із валіз». Вона тендітна і сильна одночасно, вона горда і нещасна. Вона живе за своїми власними правилами, тому що не вміє інакше. «Лишайся, навіть коли тебе хтось чекає, лишайся, навіть коли я тебе не спинятиму».
«Життя Марії» - збірка власних віршів автора та перекладу творів Чеслава Мілоша. Знайдете на її сторінках також вірш, що за кілька місяців вже покладений на музику («Коли вона» Kozak System), обов’язково знайдете щось для себе. В збірці багато важких рядків, багато похмурих тем, багато про смерть, та ще більше про життя.

Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.
Читать далее
4
734
YulyaChepurko17 сентября 2016 г.
“Нема натхнення. Є лише потреба казати” (З виступу Сергія Жадана на зустрічі із студентами ЧДУ імені Петра Могили. Миколаїв)
“Просто цей світ не може в собі вмістити
такої кількості болю й такої кількості ніжності.”
Сергій Жадан. Життя Марії
Цю книжку я взялася читати після зустрічі із автором, що відбулася у нашому ВНЗ. Взагалі-то не можу вважати себе людиною, що розуміється на поезії. Але я давно зрозуміла одну таку річ: авторське виконання поезії - то щось неперевершене. Після того, як послухав автора, як зрозумів, яким ритмом треба читати, де надавати паузи - поезії набувають нового, неповторного сенсу. Ними зачитуєшся, не в змозі покласти книжку, поки не насолодишся нею до самого кінця.
Життя Марії - то поезії, які були написані автором протягом такого складного для усіх нас 2014 року. Життя Марії - то все те, чим автор жив протягом того року. Любов, війна, скорбота.

“Півроку тому все було цілком інакше.
Півроку тому всі були іншими.”
Сергій Жадан. Життя Марії
Ці поезії дуже емоційні, насичені яскравими образами. Питань про їх реальність не постає взагалі. Ці вірші - розмови. Із привидами минулого, загиблими сьогодні, живими завтра. Вони не можуть лишити байдужим, викликають контрастні відчуття, приголомшують.

“Прийде час - і яка-небудь наволоч
обов’язково буде писати про це героїчні вірші.
Прийде час - і яка-небудь наволоч
скаже, що про це взагалі не треба писати.”
Сергій Жадан. Життя Марії
Крім власних поезій у книжці надано переклади поезій Чеслава Мілоша. Я в цьому побачила певний такий натяк на минулі, схожі події.
Окремого слова заслуговує саме видання. Як і більшість видань автора, воно проілюстровано авторськими світлинами. Вони досить колоритно, не дивлячись на чорно-білість, доповнюють картину сприйняття.
В решті решт, я була у захваті від всієї книжки. Проковтнула її за кілька годин, наробила купу закладок із цікавими, на мій погляд, думками. Звісно лише десяту частину з них використала, бо не можна ж усю книжку цитувати!
Читать далее
3
1,1K

Все рецензии

Цитаты

robot3 апреля 2015 г.
Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.
Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.
Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.
Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.
Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.
Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
до речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.
Читать далее
21
14,7K
robot3 апреля 2015 г.
Пам’ятаєш питаю? – питаю.
Ні, - говорить, - не пам’ятаю.
Пам'ять, - говорить, - це як речі з Китаю –
їх так багато, що в них немає жодного сенсу.
Що мені з пам’яті? Все одно не воскресну.
І ти не воскреснеш, навіть не розраховуй.
Зима буде довгою.
Готуйся, коли іще не готовий.
Чому, - кажу, - не готовий? Давно готовий.
Бачиш цей чорний бушлат і дим портовий?
Бачиш ці гострі ножі і бойові кастети?
Я десять років намагався дізнатися, де ти.
Я десять років хотів усвідомити, з ким ти.
Якщо ти нічого не зрозуміла,
можу ще раз тобі повторити.
Не треба, - каже, - я все одно не зрозумію.
Я все пам’ятаю. Я маю яку не яку надію.
Але що мені з пам’яті? Хіба що зневіра й розпач.
Пам'ять, вона як річ. Пам'ять, вона як здобич –
належить лише тому, кому належить.
В такі сніги завжди починається нежить.
Ну так, - погоджуюсь, - усе пам’ятати – це вже не мало.
Пам'ять, вона як час – в мене її взагалі немає.
Немає спогадів, немає нічних кошмарів.
Я за цей час навіть як слід не постарів.
Маю сумнівні статки, і так само сумнівні втрати.
Хоче підняти дияволу настрій –
почни давати йому поради.
В такі сніги починається все спочатку.
Змовкаєш раптом, потім порушуєш власну мовчанку.
Десять років я залишав ці чорні вітрила.
Десять років я забував усе, що ти говорила.
Пам'ять, вона як ти. Пам'ять, це голос і дати.
Завжди можна забути.
Завжди можна згадати.
Читать далее
11
11,4K
Romashka2826 апреля 2015 г.
Тому, хто боїться - потрібна віра.
Тому, хто любить - достатньо пам'яті.
9
4,2K