Життя Марії

Сборник новых стихов любимого автора, который включает в себя старые любимые стихи и новые, доселе не слышанные. Очень рада, что таковой имеется в моей библиотеке. Сборник затрагивает потаенные струны души и играет на них то в минор, то в мажор.

На Різдво, Магдалино, ніхто не хоче любові, на Різдво всі хочуть радості і надії. А любов — це найпечальніше, що є в нашій мові, найненадійніше, що можна винести в ці завії.

Ходи, жінко, ходи, збувай свою ніжність, торгуй нею, як мідіями на причалі. Чоловіків ламає страх, ламає і нищить. Таких, як ти, печальних, вони ще не зустрічали.

ВІЗЬМИ НАЙВАЖЛИВІШЕ. ВІЗЬМИ ЛИСТИ.

Перша книга автора, яка потрапила до моєї бібліотеки. Хоча з того часу, як то кажуть, "пішло-поїхало" і множаться збірки Жадана на моїй полиці, як гриби після дощу, «Життя Марії» залишається самою теплою, самою відвертою і самою улюбленою. Вона ж з автографом). А ще перший (і найкращий) вірш цього автора, прочитаний мною, – «Звідки ти, чорна валко, пташина зграє…» - увійшов до цієї збірки. Багато віршів присвячених Марії та різдвяним дивам, сама назва наштовхує на думки про біблійні історії. Але якщо у «Вогнепальних і ножових» сюжети більш кримінального напрямку, то в «Житті Марії» вони гострі, але ніжні, а ще печальні, як і всі твори автора. Сарказм і самоіронія – незмінний стиль Жадана. У новій збірці він продовжує розмовляти з читачами про війну, розкриваючи її у дрібних деталях. Він пише про тяжку долю біженців, про міцне солдатське взуття, про суворі зими, про спалені мости, про стерті номери, імена та адреси, про капеланів, шпигунів та дезертирів, про пам’ять і спогади. «Нам ніколи не дізнатися, хто стояв у розпалених натовпах, готових рвати ніжну тканину чужого тіла. Нам ніколи не дізнатися, кого в цих натовпах не було». Кожного разу, переглядаючи збірку, захоплююся нею, як вперше. Влучна рима, прості, відверті герої, гострі ситуації, сміливі порівняння, а ще мова, «та, якою ти говорила». Так і хочеться зацитувати мало не кожен вірш, і далеко не всі вони про війну, у збірці знайшлося місце й для лірики. В Жадана є дві найкращі теми, які зустрічають в кожній його книзі, в поезії та прозі – це міста і жінки. Вірші про НЕЇ. Як же гарно він пише про неї. Про колір її очей, її шкіру, сміх, її минуле, «що не вмістити до жодної із валіз». Вона тендітна і сильна одночасно, вона горда і нещасна. Вона живе за своїми власними правилами, тому що не вміє інакше. «Лишайся, навіть коли тебе хтось чекає, лишайся, навіть коли я тебе не спинятиму». «Життя Марії» - збірка власних віршів автора та перекладу творів Чеслава Мілоша. Знайдете на її сторінках також вірш, що за кілька місяців вже покладений на музику («Коли вона» Kozak System), обов’язково знайдете щось для себе. В збірці багато важких рядків, багато похмурих тем, багато про смерть, та ще більше про життя.

Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.

“Просто цей світ не може в собі вмістити такої кількості болю й такої кількості ніжності.” Сергій Жадан. Життя Марії

Цю книжку я взялася читати після зустрічі із автором, що відбулася у нашому ВНЗ. Взагалі-то не можу вважати себе людиною, що розуміється на поезії. Але я давно зрозуміла одну таку річ: авторське виконання поезії - то щось неперевершене. Після того, як послухав автора, як зрозумів, яким ритмом треба читати, де надавати паузи - поезії набувають нового, неповторного сенсу. Ними зачитуєшся, не в змозі покласти книжку, поки не насолодишся нею до самого кінця.

Життя Марії - то поезії, які були написані автором протягом такого складного для усіх нас 2014 року. Життя Марії - то все те, чим автор жив протягом того року. Любов, війна, скорбота.

“Півроку тому все було цілком інакше. Півроку тому всі були іншими.” Сергій Жадан. Життя Марії

Ці поезії дуже емоційні, насичені яскравими образами. Питань про їх реальність не постає взагалі. Ці вірші - розмови. Із привидами минулого, загиблими сьогодні, живими завтра. Вони не можуть лишити байдужим, викликають контрастні відчуття, приголомшують.

“Прийде час - і яка-небудь наволоч обов’язково буде писати про це героїчні вірші. Прийде час - і яка-небудь наволоч скаже, що про це взагалі не треба писати.” Сергій Жадан. Життя Марії

Крім власних поезій у книжці надано переклади поезій Чеслава Мілоша. Я в цьому побачила певний такий натяк на минулі, схожі події.

Окремого слова заслуговує саме видання. Як і більшість видань автора, воно проілюстровано авторськими світлинами. Вони досить колоритно, не дивлячись на чорно-білість, доповнюють картину сприйняття.

В решті решт, я була у захваті від всієї книжки. Проковтнула її за кілька годин, наробила купу закладок із цікавими, на мій погляд, думками. Звісно лише десяту частину з них використала, бо не можна ж усю книжку цитувати!