Фэнтези современных украинских авторов
Eri
- 31 книга

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Українське фентезі — таке українське фентезі… Ніколи не знаєш, на що натрапиш. Я вже не пам’ятаю, коли і, головне, навіщо, книга Костянтина Когтянца "Покохати відьму" опинилася у мене на читалці, але була вона там точно давно, і ось я вирішила з’ясувати, що ж це за звір.
Виходячи з назви, я очікувала романтики… але ні) Роман розповідає про юнака, який зустрічає чаклунку (і, звісно, закохується), а потім разом з нею чи задля неї подорожує різними сполученими світами. Один із цих світів — наш, але він там фактично не фігурує. І ось перша частина, де Хайнлорі проходить навчання і дізнається багато всього цікавого, захоплива і неординарна. А решта (іще 4) — якісь надто заплутані… Тут і війна в одному світі, і боротьба за престол в іншому, і виживання поряд з ящерами (динозаври?) в третьому… В результаті я так і не зрозуміла до кінця логіки поєднання світів, принципів роботи магії і що взагалі відбувається) Ну що ж, буває, сподіваюся, наступного разу з українським фентезі мені пощастить більше :)

Странная книга: закончив чтение, не смогла ее оценить. Вроде бы и язык неплохой, и сюжетная задумка интересная, но вот что-то читается очень тяжело. Может быть, из-за слишком насыщенной карусели событий и миров.
Книга на любителя.

Чесно кажучи я обрала цей роман через назву, адже там є відьма, то має бути щось цікаве. Та й сюжет по опису наче непоганий. Після цієї книги користуюсь порадою, суть якої полягає в тому, аби зрозуміти чи сподобається тобі обрана книга, відкрий будь-яку сторінку та прочитай декілька рядків. В основному перед читанням так роблю, щоб потім не мучитись.
Читання йшло повільно. Очі не могли зосередитися на рядках. Там відбувалось казна що, думки не могли відшукати та схопити основну ідею, або дати їй копняка (що хотілось зробити частіше).
Головний герой чи то без імені, чи то з ім’ям яке постійно міняється. Відступи перекладача (перекладача чого?) постійно відвертають увагу. У якому столітті відбувається дійство також не зрозуміло. Наче згадується 17-те, але чи то про нього нам розповідає автор? Не зважаючи на це, герой вміє влучно висловлюватись («з моїх ніг наче витягли кістки») та жартувати у таких непідходящих ситуаціях, що трохи розташовує до себе.
Відьма в книзі є, та й не одна. Подекуди зустрічаються й інші. Але Арфіаль (то наче справжнє ім’я) постає йому на очі в такому образі:
Задумка цікава, але тут стільки всього намішано, що основна лінія сюжету (яка мала б бути) губиться.