
Ксенобиология
Krysty-Krysty
- 106 книг

Ваша оценка
Ваша оценка
Я от завжди була певна, що дракони вилуплюються з яйця. А в цій книзі вони… виростають з насінинки. І, як наслідок, травоїдні, а вірніш — фруктові. Інтригує, чи не так? І це зовсім не спойлер, бо процес виростання проілюстрований прямісінько на обкладинці, так що я тут ні до чого)
Хлопчик-любитель рослинок знаходить дивний фрукт, з якого і вирощує випадково собі дракончика. І спочатку все ніби нічого, але згодом, за всіма законами жанру, з’являються погані хлопці, від яких треба рятуватися, і пригоди так закручуються, що паморочиться голова…
Загалом, книжка цілком нормальна. Не погана, не суперова, не занудна і не дахозносна, а просто нормальна. Що не сподобалося — це місцями трошки недоладний текст, деякі незрозумілі дивні факти, які сприймаються як очевидні (наприклад, звідки в Олелька рідкісний дракон?) і вже надто виставляльне наголошення на певних речах: якщо багатій, то мармур – дворянське звання – купа грошей і це все детально розжоване і описане на кожному кроці.
Що сподобалося — так це український хронотоп, цікава версія драконів і Спайк) Він мій кумир, принаймні, в другій половині книги)
Результат: не дуже погоджуюся з рішенням ВВС як «кращої дитячої книги року», мабуть, могло бути щось краще, а з іншого боку — як для дітей в якості розважальної літератури цілком може бути. Сподіваємося, Катя Штанко, та з допомогою такого іменитого видавця, з часом доведе свій стиль до досконалості)

Книга получила звание "Книга года ВВС". Вышла в самом чудесном издательстве Украины. В книге потрясающие иллюстрации. В названии есть слово "драконы". Почти идеальный коктейль, не так ли? Чего же не хватает для полного счастья и пяти зеленых звездочек? Простите, но ответ очень банален - сюжета.
Книга начинается с того, что мальчик Михась со своей семьей приезжает в Крым отдыхать. Так как Михась обожает растения, он убеждает родителей посетить Ялтинский ботсад, однако они очень заняты маленьким братиком Михася и поэтому разрешают своему старшему сыну самому побродить по ботсаду. И здесь начинаются приключения, ибо Михась случайно оказывается на экспериментальной станции, где выращивают волшебные растения...
Что дальше? А вот дальше мы имеем текст на уровне сказки, написанной довольно одаренной школьницей. Идеальное доказательство того факта, что писать для детей не означает писать примитивно. В том смысле, что прочитаешь эту книгу и сразу станет понятно, что так не надо. Драконы, конечно, милы. Позитивным можно назвать то, что книга претендует и на какие-то образовательные функции (немного о географии Украины, немного об астрономии и т.д.). Но главный герой совершенно пресный. Сочувствовать ему, хотеть быть на него похожим? Вряд ли. Разве что из-за тех волшебных способностей, которые у него появились. Все конфликты в книге решаются где-то за одну-две страницы. Ну не хорошо же!
Если вы хотите предложить эту книгу ребенку - спорное решение. В принципе, может, и понравится, но однозначно не увлечет ребенка так, как, например, Гарри Поттер. Если вы взрослый, который любит фэнтези и детскую литературу - однозначно нет.
6 / 10

Хочеш виростити справжнього грушевого дракона? Для цього потрібно зовсім небагато: поцупити у Кримському Ботанічному садочку чудернацьку грушу, з'їсти її, а кісточку посадити в горщик, поливати час від часу томатним соком і вуа-ля! Дракончик виріс!
Саме всі ці етапи пройшов головний герой цієї книжки - Михась.
Він просто вляпався в кумедну історію та спромігся стати справжнім хоробрим Навігатором Драконів!
А ти б так зміг?!
Все! Більше нічого не розповім!
Читайте самі!
=)

Сама не знаю чому, але мені завжди подобалися дракони. Ці казкові істоти привертали мою увагу з самого дитинства, вони були для мене такою "нездійсненною мрією"...
Ця книга просто вирвала мене з життя на якіхось два дня, але не облишила моїх думок і донині. "Дракони, вперед!" просто зруйнувала мої якість дитячі вигадки про них (що-що, але уявити, що дракони ростуть з землі як якісь рослинки... ні, це не про мене).
Загалом, ця книга мені дуже сподобалася, вона перенесла мене у світ мрій, де можливо все, навіть дракони...

"Дивно, - думав Михась, - Земля така велика, а виявляється, на ній так мало місця, куди можна кинути бомбу."

“Ми, вегетаріанці - великі гуманісти, бо не споживаємо тварин. (Щоправда, в рослин з цього приводу інша думка).”













