Hunt, Doctor, Hunt

Доволі заворожуюча проза. Читаючи, входиш у медитативний стан інколи я навіть, здається, читала, дрімаючи. Місцями дотепно, місцями абсурдно, місцями навіть захоплююче, хоча в більшості просто пливеш образами, ніби тебе просто за руку веде через хащі свої думок і образів вдумливий Спиридон. Прослідковувати події складно, чомусь це мені сподобалось - немає причин і мотивів, немає пояснень, є те, що є - люди, місця, картини. Після прочитання залишилось приємне відчуття, як після спіллкування з сумбурною, але ерудованою людиною.

Коли я прочитав твір А. Кокотюхи "Осінній сезон смертей", для мене одразу захотілося чогось нового і такого ж гарного. Тоді мені на очі потрапила дана книга. Прочитавши опис і один із уривків - одразу захотілося її придбати. Також сподобалася обкладинка і сама назва, та і Гаська Шиян -здавалося б сучасна українська письменниця. З нетерпінням чекав той день, замовивши книгу на одному із книжкових сайтів, коли вона прийде. І ось через день, я тримаю її в руках. Відразу кинувся читати, чесно кажучи із великим сподіванням на те, що даний роман буде не гіршим, ніж попередній твір прочитаний мною( роман А. Кокотюхи). І ось, що я скажу... Тричі починав читати дану книгу, і тричі відкладав її прочитавши буквально 5-10 сторінок. Я ніяк не міг спіймати тієї ниточки сенсу і хоча б якоїсь логіки. Здається, що роман - це спроба створити "потік свідомості", розповісти про проблеми які турбують. Але Гасьці, ой як далеко до Джеймса Джойса, адже його есе "Джакомо Джойс" - це один із найкращих зразків малої модерністської прози. Чи пораджу я цю книгу комусь для прочитання - думаю ні. Якщо ви прочитали майже все, і хочете прочитати дану книгу, то краще візьміть до рук збірку із українськими казками, яка безумовно не залишить вас байдужою і викличе більше емоцій ніж роман "Hunt, Doctor, Hunt".

P.S. Згадавши Джеймса Джойса, згадаю і знамениту фразу.

Любиш мене, люби й мою парасольку.