
Книга року ВВС
ElenaOO
- 186 книг

Ваша оценка
Ваша оценка
Доволі заворожуюча проза. Читаючи, входиш у медитативний стан інколи я навіть, здається, читала, дрімаючи. Місцями дотепно, місцями абсурдно, місцями навіть захоплююче, хоча в більшості просто пливеш образами, ніби тебе просто за руку веде через хащі свої думок і образів вдумливий Спиридон.
Прослідковувати події складно, чомусь це мені сподобалось - немає причин і мотивів, немає пояснень, є те, що є - люди, місця, картини. Після прочитання залишилось приємне відчуття, як після спіллкування з сумбурною, але ерудованою людиною.

Коли я прочитав твір А. Кокотюхи "Осінній сезон смертей", для мене одразу захотілося чогось нового і такого ж гарного. Тоді мені на очі потрапила дана книга. Прочитавши опис і один із уривків - одразу захотілося її придбати. Також сподобалася обкладинка і сама назва, та і Гаська Шиян -здавалося б сучасна українська письменниця. З нетерпінням чекав той день, замовивши книгу на одному із книжкових сайтів, коли вона прийде. І ось через день, я тримаю її в руках. Відразу кинувся читати, чесно кажучи із великим сподіванням на те, що даний роман буде не гіршим, ніж попередній твір прочитаний мною( роман А. Кокотюхи).
І ось, що я скажу...
Тричі починав читати дану книгу, і тричі відкладав її прочитавши буквально 5-10 сторінок. Я ніяк не міг спіймати тієї ниточки сенсу і хоча б якоїсь логіки. Здається, що роман - це спроба створити "потік свідомості", розповісти про проблеми які турбують. Але Гасьці, ой як далеко до Джеймса Джойса, адже його есе "Джакомо Джойс" - це один із найкращих зразків малої модерністської прози.
Чи пораджу я цю книгу комусь для прочитання - думаю ні. Якщо ви прочитали майже все, і хочете прочитати дану книгу, то краще візьміть до рук збірку із українськими казками, яка безумовно не залишить вас байдужою і викличе більше емоцій ніж роман "Hunt, Doctor, Hunt".
P.S. Згадавши Джеймса Джойса, згадаю і знамениту фразу.

Плодіться або ж сублімуйте у суспільно-корисну працю - якщо всі будуть ліниво ніжитись у перманентній посткоїтальній нірвані, рівень ВВП нездоланно падатиме.

Він не умів молитися але раптом почав: "Матір Божа, мати усіх людей на землі, мати кожного бомжа...". Далі він не знав чим продовжити: чи то темою глобального потепління, чи аерацією води, чи астрономією в школах, тож просто сказав: "мені здається - найглобальніша проблема - роздування проблем. Припини це, якщо можеш."

Він вперся у щілину між сідницями своєю ерекцією-порятунку-від-помирання і почав машинально пестити її груди. Вона мовчки відвела його руку, простогнала «ну-будь-ласа» і засопіла. Він поглянув на це тільце, подумав, що не таке воно й жіночне, що й грудей там немає, і що, взагалі, у цих всіх іграшкових татуюваннях, серед яких кострубатий напис «Ольвія», і з брекетами, зніманнях яких у соцмережах прирівнюється до життєвої події, вона схожа на дванадцятирічну, геть не звабливу дівчину, яку хочеться нагодувати, але не більше.












Другие издания
