Одного разу...

Це книжка про життя. Радянське дитинство, студентська молодість, похмурий період «заробляння грошей» у 90-х, дитячі спогади про бабусине «абалдєнне» пальто і сукню, яку та шила для поїздки в Китай до дідуся. А ще про те, що ніколи не треба здаватися, треба мати власну думку й відстоювати її, допомагати тому, кому гірше, і радіти життю. Кожен знайде в ній щось для себе, про себе. Вона і для молодих — аби вони зрозуміли, що життя прекрасне і... коротке. І йшли по ньому без страху. І для старших, а...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,0

99 оценок

5
30%
4
44%
3
19%
2
6%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 118Хотят прочитать 55

Рецензии

it_s_me_angel2 февраля 2017 г.
Под этой невероятно красивой обложкой собраны короткие истории из жизни писательницы, которая подписывается именем Ирэн Роздобудько. Воспоминания очень хороши, и поэтому я нашла точно такую же книгу в магазине и приобрела вместо библиотечной.
3
464
HelgaSunnyBookLover20 октября 2015 г.
С этой книги началось моё знакомство с чудесной Ирэн Роздобудько. Коротенькие рассказы-истории из жизни так ярко показали мне какая чудесная женщина прячется за этим именем. Благодаря некоторым вот таким воспоминаниям я почувствовала даже некоторе духовное родство с автором, настолько душевно и открыто она пишет!
Вообще я не очень люблю рассказы, но эта книга запала мне в душу, ведь она о жизни такой простой и такой необычной личности.
1
267
NardinoUnkings1 июля 2016 г.
У цій книзі Ірен, відкриває душу для свого читача, показуючи своє життя таким , яким воно є. Відсутність послідовності та логіки у побудові, дає відчуття читачу, що він розмовляє з авторкою віч на віч. Вона дає поштовх щоб подумати про... все. Про телебачення, яке зомбує людей, і про письменників, які пишуть книги, незважаючи на фінансову НЕ підтримку держави для літератури, про стосунки, складні, але не менш красиві та жахливі, про гідність та дорогоцінності (не тільки матеріальні), про значення слова Успіх та безхмарне життя (як нам здається )за кордоном, про дороги (асфальтні і не тільки ) та існування дружби... Тих ПРО багато, але всі вони змушують подивитися на свою рутину, яка захоплює та поглинає. На життя, яке має повороти, виверти, незаплановані зупинки та швидкісні магістралі, але від цього стає, ще більш цікаве, нещадне та прекрасне. Книга, яка навіює тепло, душене тепло, а також потребу дій зробити чи попробувати щось нове, щоб сказати "Одного разу...".
Книжка для тих, хто хоче позайомитится з життям авторки і для тих, хто хоче зрозуміти себе, тобто для всіх. Як визначила сама Ірен роман -- неправильна книга, тому вищенаписане теж можна вважати неправильним, але то вже, "як кому піде"!
Читать далее
0
213

Все рецензии

Цитаты

heartless_yeah24 сентября 2014 г.
- Смійся, - казала бабуся. - Сміх обеззброює. Він дратує і збиває з пантелику. А поки смієшся, думай, як діяти далі. І не вважай, що твій супротивник - не боїться. Він боїться. Тому й обрав найпідліший із варіантів - зробити вигляд, що тебе немає. Сунув голову в пісок і закляк. А якщо це так, то хіба можна ображатися на... те, що стирчить над землею?..
3
190
heartless_yeah24 сентября 2014 г.
Ми всі (всі, без винятку!) колись будемо лежати в одній класичній позі під двома - класичними(!) - метрами землі.
3
179
heartless_yeah13 сентября 2014 г.
Буває, буває таке: ти потрапляєш у тупу безвихідь, лякаєшся, блукаєш і застрягаєш у ній, як комаха в патоці. Поруч стоять друзі й спостерігають за тобою, співчувають і жаліють, доки в них вистачає терпіння. А потім ідуть у своїх справах. І ти лишаєшся сам - на всій землі, балансуючи на ось такій слизькій засніженій трубі. І відчайдушно починаєш себе жаліти. Доки хтось не скаже: "Підводься!" - просто й суворо.
3
137