Рільке колись сказав, що історію розбитого життя можна переказати тільки в частинах і фрагментах (с)
Болісна книга хорватської письменниці Дубравки Уґрешич. Вона вся складена немов з клаптиків, і кожен такий шматочок - це спогад, що юшить болем і тугою за Батьківщиною. Під час Хорватської війни авторка стає екзилєм, переїзджає до Берліну, який буде її притулком деякий час. Маючи при собі всього дві світлини і розглядаючи їх, вона згадує свою сім'ю, розповіді мами про родичів, пригадує подруг в ті давні, щасливі і безпечні дні, коли вони зустрічались, веселились, а над їх головами не вибухали ракети.
Біженці діляться на два типи: на тих, що мають фотографії, і тих, у кого фотографій немає, сказав один боснієць, біженець.
Деякі частини твору мені дуже сподобались, влучили в саме серце і щось там тихенько надірвали. Гарно написано про екзиля - як це воно, бути біженцем, вигнанцем, залишити все, поневіряючись світом. Як болісно чути мамин голос в слухавці, як радісно і сумно водночас зустрічати по всьому світові земляків, впізнавати їх в випадкових перехожих - по чомусь невловимому в погляді, русі, в тембрі голоса... На цій ноті не дуже хочеться говорити про те, що не сподобалось, бо оцінку поставила все ж таки дещо занизьку. В книзі було чимало нецікавих відступів, довгих і навіть не дуже приємних, наприклад, про сучасні витвори мистецтва з обрізаних нігтів та звичайнісінького сміття. Хотілось би трохи таке розвидіти, але не виходить. Тому закінчу цитатою, най вона буде останьою, нехай вона влучить і в ваше серце.
Про воєнного злочинця генерала Младича, який місяцями з навколишніх пагорбів обстрілював Сараєво, кружляє поголоска, що одного разу в прицілі він побачив будинок свого знайомого. Історія розповідає, що генерал зателефонував знайомому і сповістив того, що дає йому п’ять хвилин на збирання «альбомів», бо, каже, вже навів приціл, аби висадити його дім у повітря. Сказавши «альбоми», генерал мав на увазі альбоми із сімейними фотографіями. Злочинець, який місяцями знищував місто, бібліотеки, пам’ятники, церкви, вулиці й мости, знав, що знищує пам’ять. Тому своєму знайомому «великодушно» подарував життя з правом на пам’ятання. Голе життя і кілька сімейних фотографій.
27 понравилось
