Львів – у передчутті зимових свят – стає схожим на велику вертепну скриньку, на нижньому поверсі якої метушаться люди, прикрашають вітрини, розкладають у ярмаркових ятках усілякий барвистий крам, чепурять міську ялинку, ставлять велику різдвяну шопку. А на горішньому поверсі, десь понад львівськими дахами, на небі, ангели прибирають небесну оселю, збивають подушки і пухові перини – і з неба летить дрібний іскристий сніг. М’яко застеляє площу Ринок, замітає вулиці Руську і Вірменську, Староєврейс...