Патетична соната

Микола Куліш

Рейтинг LiveLib

3,5

50 оценок

5
18%
4
38%
3
34%
2
8%
1
2%

Ваша оценка

Прочитали 55Хотят прочитать 7

Рецензии

Nina_M1 декабря 2019 г.
З одного боку - драматичний твір, із іншого - практично сценарій, адже немає ні переліку дійових осіб, ні ремарок. Ілько Юга - і оповідач, і коментатор усього, що відбувається. Та найперше в цьому творі - драматизм, напруженість і зовнішніх умов, у яких живе герой, і внутрішнього світу: переживання маємо не лише особисті, але й зумовлені соціально.
Драма Миколи Куліша, безперечно, дуже подібна до новели Миколи Хвильового "Я (Романтика)" . Той самий "солдат революції", що змушений обирати між почуттями та обов’язком. І - як і очікувалося - обирає обов’язок. Є в ній щось і від Булгакової "Білої гвардії" - та сама "вертепність" зображення: кілька поверхів, на яких, відповідно до соціального ранжування, живуть різні люди.
І все це супроводжує прекрасна музика...
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
С одной стороны - драматическое произведение, с другой - практически сценарий, ведь нет ни перечня действующих лиц, ни ремарок. Илько Юга - и рассказчик, и комментатор всего происходящего. Но на первом плане в этом произведении - драматизм, напряженность и внешних условий, в которых живет герой, и внутреннего мира: переживания есть не только личные, но и обусловленные социально.
Драма Николая Кулиша, бесспорно, очень похожа на новеллу Николая Хвылевого "Я (Романтика)" . Тот самый "солдат революции", вынужденный выбирать между чувством и долгом. И - как и ожидалось - выбирает долг. Есть в ней что-то и от Булгаковской "Белой гвардии" - та самая "вертепность" изображения: несколько этажей, на которых, согласно социальному ранжированию, живут разные люди.
И все это сопровождает прекрасная музыка ...
Читать далее
29
703
LeRoRiYa7 ноября 2013 г.
Незвична книжка, дуже незвична.
Давно мене література не вражала!
І луна соната патетична.
Таких книжок буває дуже мало.
Здавалося б, герої загадкові.
Здавалося б, і музика красива.
Куліш був справжній майстер слова.
І в слові кожному його безсмертна сила.
16
147
Marmosik22 мая 2015 г.
Гарна п'єса, хоча як на мене вона більше схожа на сценарій. З одного боку це класична п'єса де є герої, які говорять самі за себе, а от ремарки йдуть ніби не від автора, а від одного з героїв. Незвично якось.
Тема піднята автором у творі начебто перекликається іі з сьогоденням. Все той же вибір "хто є – Україна", з ким вона повинна бути, і чи є можливість бути окремою і незалежною як в економічно-фінансовому, політичному, релігійному так і мовному, духовному моментах.
Один з героїв, українець в усьому ворожить на подальшу долю України на КОБЗАРІ, а на чому ж ще. Й ті відповіді, то наші сльози і СУДЬБА (недарма таке прізвище має один з героїв, саме Судьба, а не Доля).
"Не вернуться запорожці, не встануть гетьмани, не покриють Україну червоні жупани…"
"Згинеш, згинеш, Україно, не стане й знаку на землі…"
Маю надію що якби Ступай сьогодні відкрив Кобзаря й спробував поворожити, то у Шевченка б знайшлись інші рядки…
Кохання, зрада, відданість меті, приреченість. Все настільки виписане, настільки тонке. Й головне, то мрія, ідеалізована мрія. Й не можу бути на її заваді нічого, навіть кохання, сім'ї. Романтика революції…
Читать далее
7
206

Все рецензии

Цитаты

black_tea1322 февраля 2018 г.
Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
2
823
dolli_k8 июня 2020 г.
Адже ж сам ти почуваєш, Луко, що легше, мабуть, вчинити аж три революції зразу, ніж, скажім, відкритися дівчині вперше, що любиш...
1
596
black_tea1322 февраля 2018 г.
Над трупком замерзлої пташинки плакали, а тепер? Через людські трупи переступаючи, хто холодніший, трупи чи ми — не знаємо, не відчуваємо.
1
640