Я ніколи не забуваю, хто я є, ні на хвилину. Я стежу за собою весь час, слухаю звуки, які видаю, дивлюся на стегна, по яких ковзає нижня спідниця, на живіт, на якому утворюються складки, коли я сиджу верхи на чоловікові. І хоча я намагаюся зосередитися на чомусь іншому, на ситуації, я завжди бачу себе збоку, бачу, як я вигинаюся то сяк, то так. Бачу себе. Більше нічого.