Цікава книжка про зміну і деформації бачення у мистецтві 19 століття.
Окремі розділи книги читаються дуже цікаво, на одному подиху ("Старьевщик", "Покров", "Стекло" і, мабуть, "Катастрофа"), в інших я навпаки мало не засинав ("Водопад", "Клинамен", "Вулкан и зеркало") - напевне залежало від матеріалу, на якому писалися розділи, було це мені близьким чи ні.
Загалом кожен розділ по-своєму цікавий, але іноді губиться загальна думка і головна наскрізна ідея книжки - як протягом 19 століття плавно трансформувалося і деформувалося бачення (чи ставлення до бачення), що призвело до радикального перелому візуального у ХХ столітті. Власне, тут з іншого боку показана криза класичної репрезентації, про яку Ямпольський писав у "Ткач и визионер", показано завершальний етап цієї кризи - від романтизму до Марселя Дюшана. До речі, у заключному розділі досить цікаві спостереження саме про Дюшана, я став значно краще розуміти його практики.
Кожен розділ присвячений певному наскрізному мотиву у мистецтвах (переважно на прикладах літератури і образотворчого), який на думку Ямпольського демонструє зміни у ставленні до візуального. При цьому наводиться багато прикладів із безпосереднього побуту людей того часу, описуються зміни у різних сферах життя і як це зачіпало мистецтво - чого часто дуже не вистачає у книгах із історії чи теорії мистецтв. Гарно описана роль різних оптичних пристроїв та таких цікавих штук як, наприклад, діорами, вплив скляної архітектури, фотографії і кінематографу.
Загалом попри деяку свою сумбурність книга варта прочитання тими, хто цікавиться змінами у мистецтві 19 і початку 20 століття.
11 понравилось
