Отже. Прокоментую кожну частину книги.
1) Частина перша. Вступ
Цікаві цитати:
- «удома людина чемна й подібна на янгола, та ввечері сторчголов кидається в розпусту. Найбільш вражає те, що для кожного зі світів, про які йдеться, взаємне ігнорування і незнання — це закон»
- «Упродовж усієї книжки я дотримуватимуся початкового принципу. Сексуальний факт я розглядатиму лише в рамках конкретної комплексної тотальності, де еротичний та інтелектуальний світи взаємодоповнюються і перебувають на одному рівні».
- «думку нав’язує нам мораль, тісно пов’язана із заборонами; і вона дозволяє сформувати себе у світі, позбавленому чуттєвості, яку вкрай обмежили заборони. Думка — асексуальна: як ми побачимо далі, це обмеження (яке суперечить самостійності, будь-якому самостійному судженню) перетворює інтелектуальний світ на відомий нам плаский, надто урегульований світ корисних та ізольованих речей, одним з правил якого є кропітка діяльність і де кожен з нас, мов у величезному механізмі, мусить триматися свого місця».
- «мої міркування про еротизм не можуть бути відокремленими від думки про всесвіт, так само, як думку не можна відокремити від еротизму»
Висновок: автор не відділяє еротизм від нашої частини життя.
2) Частина друга. Заборона інцесту
Мої думки: як відомо, інцест - статевий зв'язок між близькими родичами. До тих, хто таке практикує у нас ставляться негативно. Кажуть, що через такий зв'язок народжуються діти з відхиленнями. Чи це науково доведено? Батай пише, що це неправда. Також випадків інцесту безліч серед античної міфології і серед королів (згадую історичні романи періоду Середньовіччя, які читала). В Туреччині кровозмішані зв'язки не переслідуються і вважається нормально, наприклад, одружитися на своєму двоюрідному брату. Зараз Південна Африка, Саудівська Аравія, Судан, Пакистан — країни з найбільшою кількістю інцесту. Автор пише про це використовуючи власні думки + посилання на працю «Елементарні структури кревності» Клода Леві-Стросс.
Цікаві цитати:
- «Не можна назвати всю сексуальність людей еротичною, але вона стає такою тим частіше, чим більше відрізняється від тваринної» .
- «Насамперед предметом книжки є перехід від простої тваринної сексуальності до мозкової діяльності людини, необхідної для виникнення еротизму; мені йдеться про асоціації і судження, які намагаються сексуально визначати предмети, істот, місця і миті, що самі по собі не є ні сексуальними, ні протилежними сексуальності: скажімо, значення голизни або заборона інцесту»
- «За формою еротичний світ — вигадка, фікція, аналогічна сну, і найкраще в цьому дивному середовищі — визначити довільні кордони протилежного світу, де сексуальність заборонена. Адже головні заборони ділять форми людського життя на окремі сфери, бар’єри між якими здаються справжнім викликом як для нашого розуму, так і для нашої свідомості вищих істот. Те, що дозволене тут, є злочином там. Таке правило (довільне настільки, що скидається на провокацію), завдяки якому ми стали людьми і для якого типовою є заборона інцесту» .
- «загадка різниці між паралельними і перехресними кузенами розкривається у рішенні, яке сприяє обміну, та рішенні, де перевагу здобуває стагнація» .
- «сексуальне життя людини, без сумніву, не можна сприймати як щось дане згори і стале, а радше як історію. Передусім воно є запереченням тваринної волі, однак правила, якими воно себе обкладає — довільні»:
- «Непристойне — це коли хтось бачить його і висловлює, це не конкретний об’єкт, а про стосунки між об’єктом і свідомістю конкретної особи. Таким чином, непристойними можна називати ситуації, деякі аспекти яких такими є або здаються» .
- «Інцест — це найперше свідчення фундаментального зв’язку між людиною і запереченням чуттєвості, чуттєвої тваринності. Звичайно, людині ніколи не вдавалося заперечити чуттєвість — хіба що на дуже поверхневому рівні (чи за замовчуванням). Навіть у святих була спокуса. Треба просто відокремити ті сфери, куди не повинна потрапляти сексуальна діяльність» (наводить приклад: «Так само декольте, непристойне удень, вважається цілком прийнятним увечері»)
- «стан шлюбу залишає можливість суто людського життя, що протікає у дотриманні заборон, протилежних вільному задоволенню тваринних»
3) Частина третя. Природні об’єкти заборон
Цікаві цитати:
- «інцест є найпевнішим знаком сильної відрази, що на початку заважала вільному розвиткові сексуальності»
- «Людина — це тварина, яка заперечує природу: заперечує її своєю працею, яка руйнує природу, змінює її, перетворюючи на штучний світ; людина заперечує її і як творчу діяльність життя, і як смерть» .
- «Подвійна помилка — сподіватися, ніби суспільні чесноти людей можуть визначати розбіжності в расі і статках»
- «Прокляття гниття постійно позначається на сексуальності, яку воно прагне перетворити на еротизм: у сексуальній тривозі присутній смуток смерті, досить туманний острах, позбутися якого, на жаль, нам не судилося».
Висновок: цей розділ потребує опрацювання, не зовсім зрозуміло що саме в ньому хотів прояснити автор ("усе вимагає від нас руйнації смертю" / "зношені організми поступаються новим" ? Це й так зрозуміло)
4) Частина четверта. Трансгресія
Цікаві цитати:
- "тваринне життя — це різновид життя без історії; а профанне життя продовжує життя тваринне, адже ігнорує різкі руйнівні зміни: якщо вони й відбуваються, то тільки зовні"
- "відчуття страху (мова не про переляк) в людей викликає не те, — як вважає більшість — що є для них поганим і шкодить їхнім інтересам. Навпаки, об’єкти, які жахають нас і в іншому випадку не були б нам цікаві, набувають таким чином більшої цінності. Еротичні дії можуть бути огидними, а можуть бути шляхетними, прозорими, позбавленими сексуального контакту — у будь-якому разі вони непомильно передають принцип людської поведінки: те, чого ми прагнемо, виснажує наші сили й ресурси та, якщо треба, наражає наше життя на небезпеку".
- "хіба трагедія і комедія (і навіть справжній роман) — мірою розвитку думки у них, мірою поблиску своїх численних граней та мінливого розмаїття життя — хіба не найкраще відповідають нашому бажанню втратити себе (трагічно або комічно) у безмежному вирі, де нескінченно гинуть різні істоти?"
- "під час статевого акту об’єктом бажання завжди є тотальність буття — так само як і об’єктом релігії чи мистецтва; тотальність, у якій ми губимося тим більше, чим щиріше вважаємо себе чітко відокремленою одиницею (чистою абстракцією, якою є ізольований індивід — або який вважає себе за такого). Словом, об’єктом бажання є всесвіт — під час статевого акту він набуває дзеркальної властивості, в якій ми відображаємось".
- "статевий акт повертає нас — ні, не до природи (яка сама собою, якщо знову не інтегрували її в соціум, є ізольованою частиною), — а до тотальності, в якій людина, втрачаючи себе, отримує частку. Адже статевий акт — це не просто падіння до драговини тваринності, але і передчуття смерті, і розкладання, що слідує за нею. Еротизм тут тотожний трагедії, де фінальна гекатомба об’єднує всіх дійових осіб".
Висновок: автор намагається пояснити тут еротизм, оперуючи такими поняттями як "смерть", "тотальність буття", "відчуття страху". Йде трохи важко: не завжди розумію його думку.
5) Частина п'ята. Історія еротизму
Мої думки: автор вказує, що досі писав про складники еротизму ("йшлося про перші історичні кроки, з яких постали різноманітні форми сексуальної поведінки людини").
Цікаві цитати:
- "Еротизм — через свій зв’язок зі страхом, який посилює його дію, — став не лише об’єктом осуду, а й неспокутуваним злом, певною сутністю зла"
- "Ніхто не може уявити скасування корисної праці — однак людину не можна звести до неї, не скасувавши власне як людину" .
- "Незалежно від рабського статусу, чоловіки завжди мали схильність сприймати жінок як речі. До шлюбу жінки були речами, які належали батькові і брату. Якщо батько чи брат передавали право власності через шлюб, то чоловік у подружньому житті, своєю чергою, ставав господарем сексу, який вона мусила йому забезпечувати, і робочої сили, що завжди була в його розпорядженні".
- "Якби жінки не перетворювались на об’єкти, що їх пропонують у власність, то не змогли б (як це сталося) стати об’єктами еротичного бажання: ці об’єкти мають визначені форми і аспекти, що їх, безперечно, не мали менади"
- "як обхідний шлях проституція зіграла важливу роль у творенні нашої чуттєвості".
- "У завжди сповненому подій реальному житті, де чеканню немає місця, примхливі істоти, які існують передусім для себе, мають стільки ж привабливості, скільки й заціпенілі фігури, знищені істоти — тобто повії".
- "людяність чинить опір залежності, ознакою якої є тваринність, однак розрахунки і праця, якими наповнене профанне життя і завдяки яким люди сподіваються звільнитися від природи, швидко викликають гнів — через підкорення людини її засобам. Щоразу йдеться про прагнення автономії, поза якою немає гуманності, яка визначає людську позицію (однак завжди веде тільки від однієї залежності до іншої, і кожна — лише спосіб втекти від попередньої залежності). Як наслідок, сакральне у розпливчастій і безликій формі стає новим принципом чистої автономії — однак цьому принципу бракує усвідомлення"
6) Частина шоста. Складні форми еротизму
Цікаві цитати:
- "Словом, кохання потребує достатніх, а то й надмірних ресурсів. Недостатність ресурсів або їх використання з іншою метою можуть поставити під загрозу можливість його існування; і геть інша річ — з такими перепонами, як-от: традиції, закони або мораль: індивідуальне кохання не потребує потаємності, яка інколи лише підсилює почуття".
- "Навіть протиріччя (звичні при такому способі бачення), підтримують у світі, заснованому на корисності, принципи пов’язаних зі споживанням цінностей (гарний одяг, статки, високий статус у суспільстві), врешті опускає всесвіт коханців до рівня пихи пустопорожнього марнославства".
- "Продовження роду забезпечує стабільність, однак союз, який на ньому тримається, не обов’язково є тим, з чого починався. Можливо, саме з цього моменту починається звичайне, без домішок, суспільство надбання. Адже родина поповнюється шляхом збільшення кількості дітей — часто також у родині накопичуються статки".
- "Стабільність союзу завжди ілюзорна... Усе веде нас до висновку, що, навпаки, любовний союз ніколи не буває тривалим. Насправді (і це також ілюзія) він триває лише за умови відродження бажання, яке постійно постає з власного ж попелу. Отже, те, що ми засуджуємо у коханні, не є — як ми часто думаємо — вузькістю чи відсутністю горизонту: індивідуальне кохання переважно являє собою спосіб безмежного існування, однак воно страждає від неможливості залишатися чистим або ж від занадто складних тлумачень — щоразу, як потрапляє до чужого для себе світу, де почуття дуже обмежені. Також у коханні ми засуджуємо своє безсилля — і воно (кохання) ніколи не може відкритися нам".
- "Ми легко зрозуміємо неможливість дійти до краю того, що нас спокушає, якщо враховуватимемо ті проблеми, які можемо створити іншому, цілком задовольняючи свої бажання. І навпаки, якщо взагалі не зважати на іншого, то ці бажання (хай навіть висловлені буквально) постають без перекручень".
- «природа народжує нас самотніми, не існує жодних стосунків між однією людиною й іншою. Єдина вимога до поведінки — це віддавати перевагу тому, що щасливо на мене впливає, і не зважати на те, що, зважаючи на мої преференції, може погано вплинути на іншого» (цитує слова Моріса Бланшо про Сада)
Висновок: автор аналізує хіть, божественне кохання, індивідуальне кохання
7) Епілог: автор пояснює зв'язок між війною і еротизмом
8) Від перекладача: поєднуються епос, замовляння, філософське есе, науковий дискурс та полеміка.
31 понравилось
