Портрет

Що, якби картина вміла говорити? Розповідати про те, що бачить, чує? Тим паче, що написана вона 1848 року відомим французьким художником Енґром і зображує баронесу Бетті Ротшильд. Спогади цієї вродливої та розумної жінки про своє життя, про людей, з якими вона була знайома, спостереження за подіями, що відбувалися перед її портретом протягом майже 150 років, відкривають перед читачем таємниці однієї з легендарних і могутніх фінансових династій Європи.

Рейтинг LiveLib

3,0

1 оценка

5
0%
4
0%
3
100%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 1Хотят прочитать 7

Рецензии

Andrew_Sereda
9 августа 2013
Я звільнилась від хвиль часу і його тріпотінь, звелась до найпростішого виразу, щоб з`явитися перед своїми нащадками маленьким безтурботним метеликом
Досить посередній історичний роман. Я б сказав занадто історичний.Занадто хронікальний. Сухуватий. Але не нудний. І написаний непоганою мовою. Розповідається про життя однієї з найбагатших родин- Ротшильдів очима померлої Бетсі Ротшильд, яка дивним чином реінкарнувалася у її ж власний портрет, який став свідком усіх родинних перипетій, а також історичних подій в період з 1840 по 1980 роки. Тут і безкінечні сварки, бали, шушукання, революції, республіки, нацистська окупація, і тд.
Трохи вражало, як Ротшильди з їхніми грошима проникли практично в усі сфери суспільного життя всієї Європи, і були цікаві такі біографічні нарізки про відомих людей того часу: Мопассана, Гюго, братців Гонкурів, Енгра і Констебла, Дізраелі і Тьєра. Також дуже пізнавальними є сентенціх портрета про відвідувачів музеїв. Загалом, якщо ви полюбляєте такі собі байопіки, то цей підійде.

Тепер я знаю,що залишиться від нас : промениста тінь нашої міфічної долі, реальність легенди, будинки, що вже віджили, колекції, що ще живуть, і безкінечна вдячність музеїв

У музейній залі картини завжди перешіптуються. Вдень це робити важче, бо мона потрапити на відвідувачів
Читать далее
2 понравилось
0
81