Холодная мята

Творчество талантливого украинского прозаика Григора Тютюнника (1931 - 1980) приходится на 60–70-е годы. За это двадцатилетие изданы на родном языке сборники его повестей и рассказов "Завязь" (1966), "Тысячелистник" (1968), "Отчие пороги" (1972), "Небосклон" (1975), "Климко" (1976), "Огонек далеко в степи" (1979) и в русском переводе сборники "Тысячелистник" (1972) и "Отчие пороги" (1975). В книгу "Холодная мята" вошли повесть "Окружение" – о судьбе подростка, идущего по дорогам войны, и расска...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,0

1 оценка

5
0%
4
100%
3
0%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 1Хотят прочитать 9

Рецензии

varvarra10 ноября 2021 г.
Дорогами войны.
Для меня повесть "Облога" начиналась не с автора, а с чтеца. Давно мечтала послушать что-нибудь на украинском языке, и тут мне подсказали некий сайт. Обрадовавшись, нажала на кнопку прослушивания скорее интуитивно, чем руководствуясь сознательным выбором. Воспроизведение началось, и я сразу же попала в плен обаяния Галины Довгозвяги. В её немолодом голосе чувствовалось сколько доброты, мудрости, сопереживания, что я готова была слушать талантливую актрису бесконечно. Она искренне волновалась за судьбу героя - нищего оборванного подростка, затерявшегося на дорогах войны. Мы вместе тужили и плакали...
Повесть небольшая - три с половиной часа звучания - и нет в ней героических подвигов или рассказов о солдатской доблести. А есть одинокий мальчик, бредущий по разбитым дорогам ("Іду полем, бур'янищами, раз по раз обминаючи глибокі вирви з-під снарядів, ледве не вщерть налиті каламутною талою водою") - не в тыл (там детские дома, беспризорность), а за фронтом, чтобы быть ближе к военным, которые накормят, обогреют, а иногда оденут и обуют. Он сближается с радистами, почтальоном, ночует у случайных людей - чтобы во время фашистского прорыва потерять новых друзей... "Война - ничего не поделаешь" - вот и всё, что слышит Харитон в ответ.
Украинская земля, где-то недалеко Днепр, небольшие сёла... Григор Тютюнник описывает жестокие военные будни, простых людей (солдат, местное население), звучит вперемешку русская и украинская речь, вплетаются грузинские акценты - не лучшее время и место для детей, слишком много смерти. Сидеть бы Харитону в родном селе, где старая хата, бабушкина могила, где его будет искать отец, если есть он в списках живых...
После бабушкиной смерти, одинокий и покинутый мальчик старается быть поближе к взрослым, которые учат его жизни то сомнительными советами (украсть у немцев мыло и променять на продукты), то с помощью поговорок и пословиц: "Покірливе телятко дві матки ссе; не все перескакуй, а інде й лізь; береженого й бог береже...". Не постигал Харитон изречений, не шли ему впрок наставления, а учил самостоятельности личный опыт и собственное понимание жизни...
Григор Тютюнник пишет образно и слишком реалистично, заставляя увидеть войну во всей неприглядности, почувствовать горечь, осмыслить тяжесть потерь. В судьбу главного героя он вплетает эпизоды из жизней встретившихся на разбитых дорогах войны - чёрно-серые кадры хроники.
Читать далее
72
500
sireniti26 декабря 2021 г.
Весілля
Якщо подумати, сумні у нас традиції. Навіть ті, що мають бути веселими - з відтінком смутку.
Подружжя Безверхих оддають заміж третю свою дочку - Катрю. Подія велика і радісна. Закололи кабанчика, приготувалися, як слід, запросили майже все село, музики грали так, що ноги самі просилися в танець.
Та чому ж так невесело батькові й матері? Чому напливає сум і безмежний неспокій напливає на серце?
Троє дочок виховали. Жодна не зосталась біля батьків. От і ця від‘їжджає з чужими людьми. У місто, у незнане, назавжди…
Ой відчуває мати, що не кохання причина весілля. Та що вдіє? Сучасні діти такі стали самостійні, вони краще знають, як будувати своє майбутнє.
Машина зблиснула далекозорими фарами і зникла. А в повітрі довго ще тремтіло: «— Та моя ж ти, дитиночко дорогесенька, коли ж я тепер тебе побачу!..»
От знаєте, не те що тут якась мораль, чи чогось навчає цей твір. Тут інше. Прочитавши, задумуєшся над багато чим. Він викликає такі почуття, що важко передати на словах. Серце сильніше б‘ється в грудях, слози бринять на очах. Щось вічне стукає у скронях, щось величне наповнює груди. І болить. Чомусь болить душа.
Новела з гірким присмаком.
Читать далее
58
484

Все рецензии

Цитаты

GraceTurner12 апреля 2017 г.
Здавалося, не десятки людей співало ту пісню, а одна многогласа душа..
5
1K
sireniti21 декабря 2021 г.
Молода!» — зронив хтось у тиші, і всі обернулися до хати. Там на поріжку стояла Катря у білому просторому платті, що приховувало стан, калиново-срібному вінку над короною гарно зачесаного волосся й довгій фаті, яку, немов хвилю туману, тримали на руках дівчата й молодиці у старовинних вишиваних сорочках та квітчастих хустках з довгими китицями — рум’яні, усміхнені, схвильовано-цікаві, їм не терпілося швидше побачити молодого: кому назустріч вивели таку квітку?
4
223
sireniti21 декабря 2021 г.
У світлиці було чисто й затишно, як буває тільки в хатах, де не сини, а дочки. На стінах, запнуті рушниками, висіли портрети всіх трьох Степанових дівчат — тонколиких, кучерявих, з трошки наполоханими очима: видно, що фотографувалися уперше в житті. Вони були схожі одна на одну, як близнюки, може, тому, що фотограф-портретист із Полтави підмалював їхні брови усім однаково — рівно.
4
208