Шкільна програма з української літератури
Galarina
- 269 книг

Ваша оценка
Ваша оценка
Роман, за який Ірина Вільде (справжнє ім'я Дарина Макогон) отримала Шевченківську премію у 1965 році.
Цей твір письменниця писала усе життя. У ньому зосереджена історія західноукраїнських земель, життя (економічна, культурна, освітня складові, соціальний устрій і медичне обслуговування) Галиччини 20-30-х років минулого століття - проміжок між світовими війнами. Серед персонажів - люди різноманітних суспільних груп: робітники, інтелігенція, селяни, священники, маклери, урядовці.
⠀
У першій книзі відбувається знайомство зі сімейством Річинських у тяжкий для них час - голова і годувальник родини помирає. Хтось із сімейних готувався до цього, інші ж - розчавлені й розгублені, не готові до такого "самостійного" життя.
Батько родини - отець-канонік, греко-католицький священник - Аркадій Річинський залишає по собі купу боргів, які лягають на плечі коханої дружини Олени і п'ятьох дочок.
⠀
⠀
Герої розкриваються поступово, не лише художнім описом, а й через думки і дії. Тут авторка не виділяє улюбленців. Усе реалістично і життєво. Доля персонажів залежить від їх вибору, від подальшого розвитку подій на західноукраїнських землях.
⠀
⠀
Роман читається легко, не дивлячись на польські, німецькі слова, а часом і латинські вирази. То глибокий твір-епопея, де не лише любов взаємна і нерозділена, а й становлення людини, її свідомий вибір дій - по совісті чи задовольняючи свої егоїстичні потреби.
⠀
⠀
Не можу не відмітити частину, яка ведеться від імені Слави. Хоч і її народження не викликало щастя у Аркадія, та все ж її хлоп'ячість повернула увагу батька до дочки. Слава - тонка натура з доброю душею і люб'ячим серцем. На відміну від старшої сестри Катерини, поважної і спокійної, яка ще у 9 років "позбулась схильності до романтики і нездорового опоетизування життєвих явищ".
⠀

Життя — це перш за все ласка природи, неоціненний дарунок всевишнього. А хіба він чи будь-хто з йому подібних уміють обходитися з таким скарбом, як життя?
Життя для того — це низка тяжких, грубих, тупих обов'язків, для мене ж — азартна гра, прецікаві кінські скачки, нарешті, бокал старого вина, яким я насолоджуюсь ковток за ковтком, не витираючи губів, щоб не губити аромату. А крім всього іншого, я створений для життя, а не для смерті. Кожна людина приходить на світ з своєю долею. Мені суджене життя.

Гроші! Прокляті гроші, як вони міняють своє обличчя! Ще недавно були вони для мене тільки кіно, морозиво, а потім стали хліб, підметка, а тепер уже — щастя!
Другие издания

