Тарас Шевченко. Твори в 5 томах (комплект)

Время чтения: 27 минут

История о Екатерине, что влюбилась в московского солдата и родила сына Ивана от него. Увы, но даже сейчас осталась проблема, что мужчины уходят не только после рождения ребенка, но и после того как узнали, что их девушка беременна. Читается легко. Шевченко как всегда прекрасно пишет и не снижает планку, но поэма сильно не впечатлила. Будь это повесть или роман переделан на подростковую аудиторию, то было бы интереснее и более цепляло, но, увы, классику не переписать, не изменить и нужно лишь только принимать такой, какая она есть. В целом, советую.

До встречи на Луне..

Домисли…

А яка могла чекати доля сироту, сина покритки і москаля? Звичайно ж, нічого хорошого не жде таку дитину. Ще змалечку, окроплений материнськими сльозами і горем, він зазнав біду, нужду і злиденність. Він не знав батьківського дому, колисковими йому були материні завивання, іграшками- кущі і квіти. Вся Україна йому була домом, але навіть  найкращий степ не замінить отчого порогу, навіть найтепліше літо ніщо, в порівнянні з батьківською ласкою, а заряні ночі - це красиво, коли є де приткнутися. Що чекає маленького Івасика? А головне - за що? За що йому таке? У чому його вина? Без батька, а тепер і без матері, скитатися по лісам - дорогам, шукати кращої долі? А яка то краща доля? А хіба він знає? Звичайно ж, нічого хорошого не чекає хлопця. В кращому випадку він знайде прихисток в якійсь сім'ї, що зжалобиться над сиротиною і за важку роботу він отримає  притулок і кусок хліба. В гіршому.... Навіть не хочеться думати, що буде тоді. Адже таких, поганих, на жаль, можливостей, море: від смерті до розбійництва. Та мені чомусь хочеться думати, що Івась виросте справжнім українцем, патріотом своєї країни. Він буде героєм, предком когось із сьгоднішньої Небесної сотні. Тому що українців так просто не здолати. І тому що герої не вмирають!

Проходять століття, а "Катерина" не втрачає своєї актуальності. Проблеми, порушені в поемі не залишають байдужим і сучасника, далекого від кріпацтва, понять "покритка" та "байстрюк". Перечитую четвертий раз поспіль - і все одно, як вперше, переймаюся за долю Катрі. Чому вона, пройшовши стільки шляху, зневірилась, занапастила себе. А дитина? Хіба Івась - не привід, щоб жити далі, незважаючи ні на що? Жаль переповнює, коли дочитуєш твір. А чого варті ліричні відступи Шевченка! Прочитавши "Катерину", розумієш, як боліла поетові доля нещасливців. Вважаю поему "Катерина" обов'язковою для прочитання в юнацькому віці. І, дівчата, послухаймо Великого Кобзаря, шануймось!