Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської

Мародери оглянулись і остовпіли з дива. Сліпуче видиво, символ волі й незагнузданої сили, зухвалий виклик, протест проти попруг і шлей — дикий кінь іржав, немов насміхався над стриноженими співбратами і їх погоничами. Дивились і не вірили: на цій зграсованій, згризеній, витоптаній землі, де все упряжено, спутано, пораховано, зважено, відібрано, гуляє вільний кінь?!

Спочатку нелегко давався мені цей роман через мову, в якій намішано до української багато слів польских, латиною, та ще й сама оповідь про середньовічний Львів початку 17 ст. Крім цьго, текст уривчастий, оповідь скаче в часі та поміж персонажами, іноді дуже хутко. Але потроху звикла і під кінець не помічала тих незручностей.

Сама історія починається із знахідки - при розкопках на вулиці Руській був знайдений манускрипт. Пошкоджений, але автор намагався відтворити події, про які згадує Лисий Мацько, нотуючи свої буденні справи, погляди, спостереження за сусідами та тим, що відбувалося у Львові тих часів.

Змальовано зародження та початок боротьби львів'ян з каталицизмом та панами, що насаджали ієзуїтську віру, руйнуючи православні храми, забороняючи православ'я та не даючи не католикам навіть працювати.

В романі багато цікавих персонажей: це і засновник братської школи Юрій Рогатинець, і падлюка Барон, і духовенство, - всіх героїв твору розкриє Іваничук до фіналу. Але самими цікавими у романі постають жінки. І Абрекова, і її дочки, за долею яких ми спостерігаємо від початку оповіді. Читала і думала про те, що в українській літературі щоб не скоїлось у жінок, не підуть топитися, а стануть поряд із своїми чоловіками боронити гідність і волю та будуть давати відсіч ворогу навіть у диявольскому обличчі.

Слава незламному народові! Героям слава!

По-русски: