Психологическая история немецкого кинo: от Калигари до Гитлера

Книга известного зарубежного теоретика и историка кино рассказывает об интереснейшем и столь же противоречивом периоде в истории немецкого кино, охватывающем годы первой мировой войны, 20-е годы и начало 30-х годов. Анализируя фильмы этого периода, автор выходит далеко за пределы традиционного киноведческого анализа и показывает, как в этих фильмах прямо или косвенно нашли свое отражение сложные социальные процессы и противоречия самой жизни описываемого периода.

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,0

54 оценки

5
35%
4
44%
3
15%
2
6%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 65Хотят прочитать 249

Рецензии

BukaKate28 мая 2020 г.
Німецьке кіно від кінця Першої світової до початку гітлерівської епохи
Я цікавлюсь історією кінематографу, але українською виходить дуже мало літератури на цю тему. Ще менше виходить у нас літератури про історію та теорію кіно, яка була б призначена для читачів, старших за 10 років. Тому, коли я в інтернет-книгарні наштовхнулась на один з останніх примірників цієї книги, то одразу ж її замовила.
Чого я від неї чекала? Хотілось детальніше дізнатись про історію німецького кіно того періоду, суспільні процеси, які воно відображало, а також про його вплив на німців. Крім того, я сподівалась, що знайду тут інформацію про фільми, які захочу переглянути, бо поки моє знайомство з німецьким кінематографом того періоду обмежувалось "Кабінетом доктора Каліґарі", "Носферату", "Метрополісом" та "М-місто шукає вбивцю".
Чи виправдались мої сподівання? І так, і ні.
В частині історії кіно ця книга дуже інформативна. Детально розглянуто величезну кількість фільмів, як визначних, так і посередніх. Мені навіть на думку не спадало, що кінцівка "Метрополісу" могла б мати подвійне дно, поки Кракауер не привернув до цього увагу. І я справді знайшла фільми, які мені хочеться переглянути. Однак, більшою мірою книга все ж присвячена психології німців в цей непевний час, та тому, яке відображення вона знаходила в кіно. І якщо післявоєнний період описаний страшенно цікаво, то всі роздуми автора про психологію після закінчення періоду інфляції і аж до періоду, коли нацисти почали використовувати кіно як засіб пропаганди, здавались особисто мені переливанням з пустого в порожнє. Багато-багато разів автор повторює, що німці боялись змін, не бажали переосмислювати застарілу дрібнобуржуазну систему цінностей, сумували за сильним авторитарним керівником і взагалі страждали від духовного паралічу. Я навіть не берусь рахувати, скільки разів використовувалась аналогія про повернення до плюшевої вітальні, взята з фільму "Вулиця", для того, щоб показати рух від бунту до покори. Тому частина про час стабілізації читалась дуже важко.
А от остання частина, що розповідає про період з 1930 по 1933 роки, здалася напрочуд захопливою. В цей період німецькі екрани заполонили фільми з цілком протилежними настроями - одні фільми були просякнуті духом людяності та пацифізму, а інші - духом авторитаризму. Тут аналіз суспільних процесів і психологічних установок глядача був навіть цікавішим за аналіз самих фільмів.
Загалом це було цікаво та пізнавально. Можливо, я повернусь до цієї книги, коли перегляну більше німецьких фільмів того періоду і складу про них власну думку.
Читать далее
10
875

Все рецензии

Цитаты

angelofmusic2 апреля 2016 г.
Но примечательно вот что: если французы и американцы весьма преуспели в создании национального двойника героя Конан-Дойла, немцы мыслили великого сыщика только англичанином. Это объясняется тем, что классический детектив - показатель уровня либеральной демократии. Ведь он, единолично действующий сыщик, своим разумом разрывающий паутину иррациональных сил и с достоинством торжествующий над темными инстинктами, выступает настоящим героем цивилизованного мира, который верит в могущество просвещения и индивидуальной свободы. Не случайно в наши дни полицейский детектив исчезает из кино и литературы, уступив место грубому "частному сыщику": либерализм, по-видимому, временно исчерпал свои возможности.
Читать далее
5
492
BooKeyman13 марта 2012 г.
Национальное кино отражает психологию своего народа более прямым путем, нежели другие искусства
2
352
robot27 ноября 2023 г.
Эта зловещая история в духе Э.-Т.-А. Гофмана была откровенно революционной. В ней, по словам Яновица, они вместе с Карлом Майером заклеймили произвол государственных властей, которые ввели всеобщую воинскую повинность и запалили фитиль войны. Немецкое милитаристское правительство казалось авторам прототипом кровожадной власти Калигари. Подданные австро-венгерской монархии, они были в лучшем положении по сравнению с большинством германских граждан. Поэтому им удалось понять роковые тенденции, присущие немецкой государственной системе. Она живо воплотилась в образе Калигари: он проповедует неограниченную власть, которая обожествляет произвол и, удовлетворяя страсть к господству над остальными, беззастенчиво попирает все человеческие права и ценности. Будучи послушным орудием в руках Калигари, Чезаре в такой же степени убийца и преступник, как и невинная жертва Калигари. Так, по крайней мере, его замыслили авторы. По словам пацифистски настроенного Яновица, они создали Чезаре в смутном желании нарисовать портрет обыкновенного человека, который под давлением принудительной воинской повинности обучился убивать и безропотно класть голову на поле боя.

Читать далее
1
112