Життя та інша хімія

Літературний дебют Марка Лівіна - "Життя та інша хімія" - це історія про все те, що робить життя насиченішим та більш об'ємним. Описуючи власне кохання герой книги розповідає нам про справжню чоловічу дружбу, любов та виховання родинних почуттів, розкриваючи своє життя, таким як воно є - без прикрас та перебільшень

Рейтинг LiveLib

3,9

82 оценки

5
35%
4
35%
3
21%
2
5%
1
4%

Ваша оценка

Прочитали 101Хотят прочитать 61

Рецензии

Ksyhanets20 мая 2013 г.
На початку книги в словах автора вказано:

Раджу почитати за одним разом. Не розривайте зв’язку з книжкою.

Я саме так і зробила. Бо інакше не можна. Взявши книгу до рук і почавши читати, я просто не змогла вже відкласти її.
Історія життя. Того життя, в якому маєш хорошого друга і кохану, в якому маєш (рідного) брата, який залишався тобі чужим. Історія життя, в якому переживаєш найсильніше потрясіння і втрату.
Емоції, які переповнюють, мені важко викласти на папір. Я посміхалась, читаючи про те щире, сильне, неймовірне, хвилююче, найсправжніше кохання

про що ти мрієш зараз?
я більше не мрію, Кнопочко... у мене вже є ти.

Я хвилювалась за героїв книги, мені було їх шкода, зокрема говорю про головного героя - Марка

Знаєш, погано, коли ось так буває.. <...> Коли любиш, як я... Коли земля з-під ніг утікає, коли знаєш, що, утративши раз, утратиш назавжди... Розуміння цього інколи не дозволяє тверезо оцінити ситуацію.

Прикро усвідомлювати, що життя не завжди справедливе і часом навіть дуже жорстоке. Безхмарним небо довго не буває, рівна дорога теж не є довгою - доводиться вступати в ями, болота, але потрібно вибиратись звідти, бо там, попереду, тебе чекає те, чого ти так довго хотів - чи то шум моря, чи то озеро, чи то рівна зелена галявина, окутана сонячним теплом.
Ця книга - наглядний приклад того, що навіть після найбільшої втрати жити далі можна, варто лише захотіти. І жити так, щоб не тільки оточуючі тебе люди, а й ті найближчі, які спостерігають за тобою згори, пишались тобою.
Думаю, такі книги варто читати. Змушують задуматись, справді.
Читать далее
17
453
Plonochka16 февраля 2017 г.
Всяка хімія та інші проби пера
«Життя та інша хімія» – перша книжка Марка Лівіна. Надто сентиментальна, як на мене, трохи простакувата, але з огляду на те, що написана вона 23-річним хлопцем, то судити строго не беруся. В іншому випадку, такий виклад можна було б назвати чистої води графоманством. Але автор трохи підкуповує читача (а доречніше сказати – читачку, бо це не дуже чоловіче чтиво) своєю щирістю. Цього не приховаєш, тож певна симпатія до його роботи все ж виникає.
Щодо сюжету – то він доволі простий і навіть дещо банальний: молодий головний герой переживає втрату коханої дівчини. Персонажів у книжці зовсім незначна кількість. Впізнається, що багато чого Марк написав, як про себе, тобто книжка і дещо автобіографічна. Мабуть, таке буває, коли письменнику бракує багатшого життєвого досвіду для побудови складніших і цікавіших сюжетів. Загалом, це той випадок, коли ми бачимо найпершу більш-менш серйозну пробу пера, яка, втім, не стала проривом чи «пострілом». Натомість, розуміємо, що автору, щоб перестати «хімічити», ще треба «виписатися», а для цього таки треба писати хоч щось і не боятися. «Життя та інша хімія» – ненав’язливе чтиво, яке ідеально підійде для, скажімо, читання в громадському транспорті.
Читать далее
8
666
m-salivon3 декабря 2011 г.
Алхімія життя із запахом дощу
Відкриваючи цю книгу, ти, шановний читачу, вже, мабуть, налаштувався на якусь слізливу історію. Так, головною сюжетною лінією є розповідь про справжнє кохання. Але книга не про це. Відчуття і почуття – ось головні герої цієї, ба, навіть не історії, адже вони мають здатність закінчуватися, а розповіді… Розповіді про те, що робить наше життя "змістовнішим та більш об'ємним".
"Життя та інша хімія" – це точка відліку для порівняння стилю існування кожної молодої людини. Описуючи власне кохання, герой книги розповідає нам про справжню чоловічу дружбу, виховання родинних почуттів, нікого не звинувачуючи і не виховуючи. Він ніби говорить: «Я живу так. А ви?». Разом з тим, автор змушує читача замислитися над власним життям: чи все ми робимо так, щоб не шкодувати пізніше про свій вибір? В ній ми спостерігаємо за описом короткого відтину життя молодої людини. Життя як воно є: без прикрас, зайвого моралізування та драматизації. Читач розпочинає свою подорож сторінками книжки поряд із Марком: спостерігає, відчуває і бере участь, і вже через кілька сторінок ти сам – Марк. Всі події описані настільки майстерно, що ми починаємо відчувати запах дощу, смак кави, руки, «яка віддає тепло». Почуття героїв стають нашими почуттями: радості, блаженства, розпачу, тривоги…
Знаю автора особисто, тому можу з упевненістю стверджувати, що у кожного з героїв його твору є щось від нього самого. Автобіографічні нотки додають їм справжності та невимушеності, дозволяють уникнути вихолощеності характерів. Якщо ти, шановний читачу, озирнешся навколо, то обов’язково побачиш біля себе Соню чи С.К., Степана, чи Віку, і я тобі співчуваю, якщо до твого кола близьких «не заблукав» хоча б один Женя Ножик. Це те, що читач називає «життєво».
У книзі багато драматичності. Але це не ті зайві описи психологічних станів героїв, які дратують. Зізнаюся, що в більшості інших авторів я ці моменти просто пропускаю. Та Марк, як справжній (ні, не хімік) алхімік, дуже точно дозує інгредієнт «емоція»: рівно стільки, щоб не втомити, а змалювати почуття. Як на мене, це найвищий «пілотаж» у мистецтві – коли картина сприймається як цілісна даність – не помітно мазків пензлика та ми зауважуємо всі дрібниці. Саме з дрібниць складається життя кожного із нас, як з маленьких кадрів складається великий фільм.
Що найбільш приємно, то це те, якими автор описує своїх однолітків. Більшість молодих письменників сьогодні грішать так званою «чорнухою», описуючи всі негативні сторони життя молодої людини та нав’язуючи думку про невідворотність такого існування. Марк Лівін показує інакшу молоду особистість. З одного боку звичайну-звичайнісіньку (і випити, і побитися…), та з іншого, – людину, яка читає класиків світової літератури, вміє мислити і нести відповідальність. Цей штрих – абсолютно автобіографічний. Тому й самому Марку пробачають «дрібні огріхи», бо він – не «типовий представник молоді», а цікавий, оригінальний, неординарний. Він і сам це усвідомлює, хоч завжди, навіть у «Слові автора», повторює: «Все геніальне, вже давно написане…».
Ось так, тихо спостерігаючи за нами, творить Марк Лівін. Без «жонглювання» складними словами та банальними істинами, без істеричних закликів, без відчуття безвиході. Він простягає руку допомоги, як це робить один з персонажів книги – Женя Ножик. Насолоджуйтеся, відчувайте, живіть та робіть цей світ кращим разом з Марком Лівіном.
Наталія ТЕМЕХ,
декан Карпатського факультету Академії муніципального управління,
кандидат філологічних наук, доцент.
Читать далее
5
203

Все рецензии

Цитаты

m-salivon3 декабря 2011 г.
Люди сходять з розуму від жовтого кольору на світлофорах власного життя, живучи в очікуванні
6
422
Romashka288 апреля 2014 г.
Жіночі сльози рідко коли бувають від щастя.
5
1,3K
Romashka288 апреля 2014 г.
- Тоді ти - мій ідеал, - відповів я.
Не кажи так більше ніколи, добре?
Чому?
Ідеали не створені для любові... Розумієш? Ними насолоджуються, від них шаленіють, перед ними вклоняються... Але їх не кохають. Розумієш?
4
1,3K