Писатель, человек творческий, у него даже фамилия не единая - "двойные фамилии в литературе"...
serp996
- 8 717 книг

Ваша оценка
Ваша оценка
Темою історичного роману "Гетьман Іван Виговський" недарма стає доба Руїни в Україні. Саме Руїна, а не гетьман Іван Виговський - головний герой твору. Івана Нечуя-Левицького цікавить історичне тло, інтер'єр, на фоні якого відбувається розпад Гетьманщини, держави, вибореної Богданом Хмельницьким. Чому саме постать Івана Виговського? На мою думку, тому що письменник розділяв його політичні вподобання. Він, як і гетьман Іван Виговський, у всьому звинувачував Москву, забуваючи, що не Москва, а Річ Посполита причетна до смерті Виговського. У будь-якому випадку, читати цікаво вже тому, що на прикладі героїв роману можна спостерігати, як ще у ХVII столітті розкололася Україна на Лівобережну і Правобережну. І справа не в берегах Дніпра, а в людських головах. Одні тягнулися до Московії, інші - до Польщі. Ніхто не думав про Україну. Шкода, але такого умілого гетьмана, як Богдан Хмельницький, Україна більше не мала. Ось про кого варто написати історичний роман, і не один.

так, в школі всі ми читали Лесю Українку
всі вправно відповідали вчителеві про конфлікт і волю, про долю і вірність
але чи все ми зрозуміли саме так, як хотіла сказати авторка?
думаю, ні
Оксана завжди була не агресивною, але її м’якість і жіночність зіграла проти неї - і чоловіка покинути не може, і рідним допомогти не має змоги, і пристати до чужих звичаїв не має сил, і своє зберігти не вистачило сміливості.
можно було втекти? так, але куди ж від себе втечеш?
якось так склалося, що все написане століття тому, співзвучно подіям сьогодення, що турбують і є важливими саме зараз
Игра в классики, тур №2

Великая Леся Украинка! И первое её драматическое произведение, прочитано мною. Скажу сразу, в последнее время я перестала любить творчество украинских писателей и поэтов. Даже классические украинские произведения не вызывают у меня радости. Потому что фактически я перечитываю одно и то же, только в разных интерпретациях. Я понимаю, что время такое было, что актуальными были именно эти темы. И всё же после прочтения около 10 сочинений разных авторов, с одинаковым сюжетом, главной идеей и темой просто начинаешь сомневаться в оригинальности украинских великих писателей.
С этим произведением было не так. Ожидала что-то вроде Шевченковой "Катерины", а получила драму Леси Украинки! Неповторимую, красивую, захватывающую историю про двух любящих людей...
Затрагивает самые глубокие струны души. Любви покорно всё. И вот любовь сгубила ещё несколько судеб...ещё и ещё...
Темой патриотизма пропитано всё произведение, этого нельзя не заметить. К тому же, читая, так и хочется спросить себя "А на сколько ты украинец? патриот? А что ты сделал для Украины?" И так обидно становится лично за свои ответы. Стыдно, обидно. А затем спрашиваешь себя "Что Украина дала тебе?!" И тут становится ещё более стыдно и обидно, нежели при первом вопросе.

Хто кров iз ран теряв, а ми iз серця.
Хто засланий, в тюрму замкнутий був, а ми несли кайдани невидимi.
Хто мав хвилини щастя в боротьбi, а нас важка, страшна душила змора, i нам не вдiлено було снаги ту змору подолати…

Отак і ми з тобою... зрослись, мов шабля з піхвою... навіки... обоє ржаві...





