Зрада

Такий собі гендерно-феміністичний детектив на тему зради як глобального явища. В цій книзі не стільки цікавий сюжет, скільки роздуми та спроба проаналізувати поняття зрада з різних точок зору. Це моє перше знайомство з Єгенією Кононенко,перша прочитана її книга. Вона написана легкою невимушеною мовою, розкриває історію життя одніє родини. Тут є трохи детективу, трохи соціально-психологічної драми, трохи сімейної, трохи філософії. Але ця історія не мотивує продовжувати знайомство з цієї авторкою надалі. Хоча книга прочитана дуже швидко, і я навіть виписала собі кілька цитат, однак чогось їй не вистачало.

Книга тримає тебе в тонусі протягом всього часу прочитання. В принципі, описує людську психологію, психологію жінки. Піднімає питання бажання кожної жінки бути щасливою, прагнути до подружнього щастя. Але дуже чітко передає психологію жінок нашого часу на пост-радянському просторі. ПРоблема в суспільстві закладена була ще тоді, як з часів, коли прабабусі наших батьків застали війну і коли всі чоловіки гинули, не повернувшися додому. Це коли діти росли без батька, це період, коли жінка повинна була виконувати і чоловічу, і жіночу роль. Це коли від жінки вимагалося все це, коли це було насправді тим, що кожна була зобов"язана робити аби стати хорошою жінкою як правильним соціальним елементом. Але, насправді, почуття ніхто не відміняв і те, що є в душі кожної людини, кожної жінки - прагнення бути коханою, потрібною, необхідною - прагнулося вирватися назовні. І згодом ці емоції переливалися на дітей, а особливо - на синів. Саме це автор намагається донести і розшифрувати на прикладі таких троьх різних за наповненням та стилем життя родин. Рішення цієї схеми тут автором не запропоновано, але погляд збоку забезпечений.