Чудове Чудовисько в Країні Жаховиськ

«Це друга книжка майбутньої трилогії «Чудове Чудовисько». Щиро вважаю, що цією повістю Сашко Дерманський починає справджувати найсміливіші надії на успіх нової української дитячої літератури... Після прочитання рукопису мене від радості аж розпирало. Засмучувало одне: я не мав з ким поділитися нею, адже на той час ніхто ще книжки не читав. Я зателефонував авторові і не менше двадцяти хвилин «оспівував» його нову повість. Тоді примчав додому і запропонував рукопис синові. Далі не спав до третьої ...

Рейтинг LiveLib

4,7

42 оценки

5
79%
4
17%
3
5%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 54Хотят прочитать 31

Рецензии

crazy_squirrel1 февраля 2012 г.
Аби хто мені раніше сказав, що продовження успішної повісті може бути краще за початок, я б не повірила. Дуже це вже рідкісний випадок. Але от «Чудове Чудовисько у Країні Жаховиськ» — саме воно. Пригоди стають ще карколомніші, сюжет напруженіший, а дотепи — смішні до кольок. Зникають Сонині батьки, тож Чу просто мусить допомогти дівчинці їх відшукати. А разом з тим — і своєму бабаєві (от немає у чудовиськ бабусь і дідусів, тільки баби й бабаї)), адже той хоче стати Верховним Страхополохом. Аби у нас були такі вибори!)) Адже кандидати болотуються — сидять разом із жабками у болоті цілих 3 дні без їжі. Щоправда, риглама їхня трішки занадто наполеглива — не прочитаєте, то вона вас обблює, тому і риглама, а не реклама) А ще тут є милі тарганчики _ Ну і що, що вони двохметрові, зате лагідні і муркотять _
Я давно аж так не сміялася, читаючи книгу!) Постійно не могла втриматися, дзвонила другу і зачитувала уривки, бо дуже вже вони його нагадували)) (впереміш з гиготінням, здається, отримала пропозицію зробити аудіокнижку, хм). Дуже легко, дуже весело, дуже цікаво, словом, я в захопленні!)
Цитата для зацікавлених)

— То я мчу вмиватися й чистити зуби, — зіскочивши з постелі, кинула дівчинка. Наштовхнувшись на Чу, що стовбичив у дверях, додала: — Ходімо зі мною, Чу, бо ти геть замурзався сметаною, треба вмитися.
— Е, я не винен, що ті вареники в сметані, — Чу спробував втертися лапою. — Все, я вже чистий.
— Теж мені чистий! — пирхнула дівчинка. — Ану, не вигадуй, а бігом у ванну!
— Ти йди, Соню, — позадкував, відступаючись, Чудовисько (це його повне ім'я), а я тільки щось у твоєї баби спитаю й хутко прийду.
— Та що там у тебе за секрети такі? — здивувалася старенька. — Спитаю та спитаю… То питай.
— Ага, я почекаю, — кивнула Соня, бо її теж почала розбирати цікавість: що це вже Чу знову придумав?
— Е… цего… е, знаєте, що?
— Ні, не знаємо, навіть не здогадуємося, — не терпілося Соні, — але сподіваємось, що ти нам скажеш.
— Аякже, — буркнув Чу. Я ж оце і хочу.
— Ми готові тебе вислухати, дорогенький, — усміхнулася бабуся.
— Е, хочу вас запитати, — Чу топтався на місці й дивно совав тою лапою, яку весь час тримав за спиною.
— Ой, Чу, не мнися, — квапила його Соня, — ось-ось батьки приїдуть, а ми ще й не вмивалися.
— Я вмитий, — Чу ще раз утерся лапою.
— Так не годиться, мусиш нормально вмитися, бо я тебе буду знайомити з батьками, до речі. Ти що, хочеш, аби вони подумали, що ти якесь невмиване порося?
— Порося?! Ой, ні, не хочу! — насупився Чу.
— То швидше питай, що ти там хотів, і мерщій за мною.
— Е, — махнув лапою Чудовисько, — я просто хотів спитати в баби, чи вона дуже любить отой горщечок, в якому вареники?
— До чого це ти ведеш? — насторожилася бабуся. — То безцінний горщечок: мені його сестра колись подарувала.
— То якби він розлетівся на друзки, — вів своєї Чу, — ви б трохи засмутилися, ге?
— На які друзки! — підскочила бабуся. — Господи! За що мені кара така?! Трохи засмутилася б?! Та це була б катастрофа. Ну, якщо ти вхекав Саньчин дарунок, то тоді ти й сам у мене розлетишся на друзки! — пригрозила вона Чу. — Ану, відійди! Де мій горщечок?
— Е, нічого йому не сталося, — трохи ображено мовив Чу. — Ось він. — Чу витяг з-за спини сховану лапу.
На лапі, наче рукавиця, був надягнутий горщечок.
— Цілий?! — бабуся дивилася на глиняну посудину, мовби та щойно воскресла з мертвих, — ошелешено й трепетно.
— А який же ж, — кинув Чу. — Ціліших я ще й не бачив.
— То якого ж ти дідька бабусі голову морочиш? — запитала Соня.
— Бо я ж не збираюся отако все життя прожити з горщечком, — пояснив Чу, — от і хотів розбити. Але тепер не буду, — він застережно зиркнув на бабу. — Е, можу й так походити.
— Зажди, — трохи оговталася старенька, — то ти не можеш вийняти звідти лапу?
Чудовисько закрутив головою.
— Не можу.
— Але ж ти якось її туди запхав!
— Е, запросто.
— Так не буває, — промовила Соня. — Якщо туди запросто пройшла, то чого назад не хоче?
— Це дуже просто, — буркнув Чу. — Як туди запихав, то не було вареника.
— Де не було вареника? — перепитала Сонина бабуся.
— Е, в лапі.
— Давай розберемося, Чу, — бабуся, здається, все зрозуміла й тому заговорила спокійно, майже лагідно: — Ти весь цей час тримаєш у лапі вареника.
— Угу… — Чу кивнув і чомусь насторожено зіщулився.
— А навіщо? — знову спитала бабуся.
Чу, певно, не зрозумів запитання, бо нічого не відповів, а лише запитально глянув на Соню, ніби чекав від неї допомоги.
— Чу, покинь того вареника, — втрутилася в розмову дівчинка.
Тепер Чу й на Соню зиркнув так, наче вона запропонувала йому вчинити щось небезпечне, приміром, поцілуватися з коброю.
— Чув? Дай спокій тому варенику, — знову промовила дівчинка.
— Ніколи в світі! — нарешті здобувся на слово Чу. — Він мені потрібен. І я йому. Бо він там без моєї лапи пропаде на самоті.
— А хіба він там один? — здивувалася бабуся.
— Е, як палець.
— Все ясно, — посміхнулася Соня, — Чу вмолов усі вареники.
— Що я можу на це сказати, — і на бабиних вустах заграла усмішка, — чудовий у тебе, голубе, апетит. Пускай того вареника, давай сюди горщечок і гайда вмиватися. А я піду на кухню й виделкою дістану тобі того нещасного вареника.
У погляді чудовиська на мить блимнув сумнів, але, тяжко зітхнувши, він віддав бабі горщечок.
Читать далее
16
863
Kir4jonok30 сентября 2017 г.
Мне очень понравилась эта книга. Она очень интересная, про приключения Чу и девочки Сони. Мне очень понравились потерчата и как они превратились в ангелов. А ещё мне понравились прикприключения в Стране Ужастиков и как они всех победили. Очень хочу прочитать продолжение, уже даже книжку в библиотеке взяли)
4
759