
Читай на мове. Рекомендации
Coffee_limon
- 125 книг
Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Ваша оценка
Ваша оценка
Чесно кажучи, не зайшло. Друга частина ще гірша за першу, ледь дочитала. Місцями взагалі нісенітниця, повірити, що таке може бути (хоча б приблизно) в реальному житті - дуже важко. Розділ про Мурзіка - це великий мінус автору, я не побачила там нічого смішного.
Насправді, Макс Кідрук вміє і може писати чудові твори. Читала роман автора "Любов і піраньї", так то зовсім інший рівень, я навіть не думала, що мені може настільки сподобатись тревелог. Тож якщо "Навіжені" є експериментом Кідрука, то нехай його полишає. Не знаю, чи буде третя частина, але точно читати її не планую.

От на трієчку. Порівнюю з книгою Кідрука "Подорож на Пуп Землі". Там теж є Перу, але нема навіжених і від того читати тільки цікавіше.
Книга про двох навіжених хлопців, які вирішили підзаробити в Перу. Бізнесмени з них ніякі, але дурноваті історії аж липнуть до них.
Можливо книга мені сподобалась більше, якби я не читала справжніх, реальних історій Кідрука про його подорожі. А ця занадто вигадана, нереальна, хоча місцями весела.

Суцільна нісенітниця (за вийнятком пригод удома, в Україні - у них я ще можу повірити). Трохи врятував ситуацію розділ про хом'ячків та папуг (можете кинути в мене каменюкою, твариномани). Виявляється, цим пригодам передують "Навіжені в Мексиці" - але дякую, їх я однозначно не читатиму.

Коли ви дасте цуцику оладку, він обережно візьме її в пащу, вдячно змахне куцим хвостиком й відразу піде на "місце", де ляже, акуратно затисне паруючий млинець лапами і почне неквапливо смакувати. В цей час марно горлати про те, що вам потрібна його допомога, що хтось прокрався на подвір'я абощо. Повернувши до вас розумну мордочку, він ткнеться носом у свою дорогоцінну оладку і подивиться на вас, наче промовляючи: "Хазяїне, ну невже ти не бачиш, я ж гамаю!" Азіат не жаднюга, він ніколи не гарчить над мискою, з його пащі хазяїн може забрати і шматок м'яса, і чудесну мозкову кісточку, але... тільки не оладку!

Якщо не рахувати знаменитої повісті про ватагу
голодних євреїв, котрі сорок років без діла вешталися Аравійською пустелею, світова історія не знає випадків, коли хто-небудь зміг би з нічого наситити ораву чисельністю у двісті чоловік посеред справдешньої пустелі.













