Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»

АЛХІМІЯ

В реторті вариться коктейль — твоя й моя першооснова, якої давній менестрель шукав із музики і слова, — в реторті вариться коктейль (oh, yes, my baby!) Я — Фауст, Гамлет, Вільгельм Тель! Я сплю на небі!

Та будні стомлено шиплять в розпечених побитих тиглях, і в суміші отій киплять сполуки спогадів застиглих. Коли по буднях ти пройдеш, — чи ж обійдешся без подряпин? Коли в букетах подаєш надії від сльоти продряглі, та от впадеш з високих веж (oh, yes, my baby!), побачиш — на землі живеш, а зірка в небі!

Але всі рани заживуть, смарагдами всі сльзи стануть, коли цілунки проженуть слова олжі — поза устами. павутинки наших душ знайдуть свою першооснову, немов пелюстки наших руж — розкриються цнотливо знову: "Це ти?" — "Це я, твій сум і щем…" (oh, yes, my baby!) — я загорну тебе плащем, немов на небі…

ОПІВНІЧНИЙ ПОЛІТ З ВИСОКОГО ЗАМКУ авжеж не райський сад не світять помаранчі загублено стежки і втрачено сліди а все що є у нас ліхтарик на підзамчі і треба нам туди

збігати у пітьму яка непевна втіха чи виросте вогонь коли позолотить найменша іскра тиха розсипаний пісок розрив поміж долонь

і тісно між дерев і темно в сьому граді і тягнуться до нас обуджені гілки та крізь нічне зело що пнеться на заваді злітаємо з гори злітаємо таки

і жодної зорі лиш доторки тернові і де ще той ліхтар чи світиться йому подряпини легкі падіння варте крові і навіть без надій

і навіть у пітьму

бо хто на світі ми за сімома шляхами шукаємо любов як золото в ріці закрито всі доми спідниця з реп’яхами і скалка на щоці