Спойлеры Була здивована, прочитавши, що поема була незакінчена. Я думаю, що в тій незакінченості є певний символізм, що примущує читача уявляти як же закінчилась та історія. Твір був написаний в Тбілісі 1905 року. Доля інтелігенції завжди хвилювала Лесю Українку. З ким піде інтелігенція і кому вона служитиме - таке питання поставила поетеса в образі Принцеси. Твір розповідає про те, як робітники, майстри крок за кроком вибираються на високу крижану скелю, кожен завойований щабель позначаючи червоним прапором. Твір фантастичний, його образи символічні. Деякі розгадуються легко, а інші - як і належить символам - мають декілька значень. Через те і образ Принцеси не можна розглядати однозначно. В кінці він окреслюється. Почуття обов'язку змушує Принцесу кинутися з нагірної світлиці вниз до коханого Лицаря. Темним силам реакції (Служебці) Принцеса ненависна. Принцесу і Лицаря врятовують робітники. В т ой час коли Лицр лише спостерігає тяжку боротьбу робітників з силами реакції, радить їм зректися опору і говорить, що йому нема до них діла, Принцеса пильно стежить за діями своїх визволителів і в критичну хвилину, пориваючи зі зневіреним Лицарем, знаходить у собі силу поєднати власну долю з долею борців. Саме їм вона вручає своє червоне покривало, яке вона так тяжко вишивала. Принцеса відкрито пішла з робітниками, майстрами, будівничим тяжким шляхом боротьби за волю. Не всі майстри довірливо ставилися до Принцеси, дехто навіть вважав її непотрібною в дні боротьби. Але Молодий хлопець - те молоде покоління, на долю якого випаде честь будувати новий світ, - бере Принцесу під свою опіку. Він і для неї проб'є дорогу на гору, де одному - неволя, а колективу - воля. Принцеса радіє з передчуття нового вільного життя. Леся Українка вірить, що "осіння казка скінчиться справжньою весною...", хочеться й мені в те вірити, що такі люди добиваються своєї мети!
9 понравилось
