Mockingjay

Шагнуть в пропасть гораздо легче, чем из нее выкарабкаться
   ©Финник

Ты - художник. Ты - пекарь. Любишь спать с открытыми окнами. Никогда не кладёшь сахар в чай. И ты всегда завязываешь шнурки двойным узлом.

Мозок стирає те, що йому боляче пам’ятати.

– От тільки не треба, – відповів він.
– Треба, – мовила я. – Знаєш, після арени я трохи змінилася.
– Чудово. У нас завжди є про що посперечатися, – відтяв Гейл. – Завжди. Можливо, це й на краще…

Мені стало соромно за те, що жага вбити Снігоу змусила мене ігнорувати набагато серйознішу справу: я мала спробувати врятувати Піту зі світу темряви й отрути, в якому він застряг. Я не знала, як його там відшукати, як випустити. Навіть не уявляла, з чого починати. У порівнянні з цим подолати «арену», знайти Снігоу і випустити кулю йому в голову – все це здавалося дитячою грою.

– Будь ласка! Приєднуйтесь до нас!
Мої слова повисли в повітрі. Я повернулася обличчям до екрана, наче сподівалася побачити, як примирені люди ідуть одне одному назустріч.
А натомість побачила, як мене підстрелили.

Піта. На даху в останню ніч перед нашими першими Голодними іграми. Він усе розумів іще до того, як ми опинилися на арені. Я щиро сподівалася, що зараз він дивиться на мене і згадує ту ніч, і можливо, пробачить мені потому, як я помру.

Ми перемогли в цій битві, однак війна триває.

Цікаве не обов’язково хороше. Не обов’язково краще, ніж було.