Ваша оценкаЦя поетична книжечка, пише в післямові до неї Андрій Бондар, прикметна тим, що з неї зник Жадан колишній - "Жадан "Балад", "Цитатника", "Пепсі" і "Верібеста", Жадан силабо-тонічної філософічности та нарцисичної вибагливости". Натомість з'явився "медитативний Жадан, схильний мало не до суїцидальної меланхолійности". Він став серйозним, і заговоривши про серйозні речі (кілька верлібрів друкувала "Критика", 2001, ч. 12), "робить це вельми переконливо".
Рейтинг LiveLib
4,0
14 оценок
- 550%
- 421%
- 314%
- 27%
- 17%
Ваша оценкаПрочитали 14Хотят прочитать 8
Рецензии
Plonochka7 июля 2018Читать далееЗбірка "Історія культури початку століття" вийшла 2003-го (мамочко, це ж уже 15(!) років назад!) і стала переломною в творчості Жадана. Тут він такий, яким його зараз пам'ятають далеко не всі. Я пам'ятаю. Трохи наслідування американських бітників, трохи фірмових верлібрів:
"Поезія пишеться горлом,
але це горло безнадійно застуджене".Але вся сіль збірки - у тематиці віршів. До цього Жадан писав поезію, просякнуту показним лівацтвом і такою ж показною прихильністю до спиртного, помітно пострадянські та урбаністичні вірші.
Та раптом щось змінюється, і поет починає переконливо говорити про серйозні, глибинні речі:
"іноді варто померти, аби зрозуміти,
що це й було життя".
Оце й були початки сьогоднішнього Жадана - Жадана, в епоху якого нам всім пощастило жити."країна, в якій я живу,
можливо саме тому і не розвалилась,
що в ній іще кілька людей
люблять одне одного - без істерики".А ще Андрій Бондар написав просто мегамегаґрунтовну післямову до цього видання, яка дуууже допомагає краще пізнати особистість автора.
5 понравилось292
