Марія Матіос укотре не щадить свого читача: більш трагічного сюжету, ніж той, що його пропонує письменниця в повісті «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба», мабуть, важко буде відшукати в світовій літературі. Цього разу вона вдалась до однозначно татуйованої теми, яка проте, не викликає й тіні відрази чи неприйняття. Письменниця викладає сюжет так, ніби балансує лезом бритви, боячись поранитись самій і боячись поранити читача. Проте без сліз тепер не обійдеться. Оповідь Марії Матіос про безд...
Після того, як прочитала цю книжку, не могла вимовити слова. Пройшов деякий час, та я досі не знаю як охарактеризувати прочитане. Цей твір - це суцільна емоція, натягнута струна. Дійсно правильно написано у передмові - гостре лезо бритви. Всього пів сотні сторінок - а скільки об'єктів для роздумів..