Вирвані сторінки з автобіографії

Реальний час, що пливе крізь живі людські долі, і реальні люди, що пливуть крізь плинний час, - такими є основні мотиви книжки «Вирвані сторінки з автобіографії» найпопулярнішої української письменниці Марії Матіос. Книга-дайджест «населена» багатьма відомими і невідомими людьми і подіями, які й складають історичну, психологічну, ідеологічну, культурну та побутову мозаїку українського життя перетину ХХ і ХХІ століть. Недаремно сама письменниця називає «Вирвані сторінки...» «не просто автобіогра...

Рейтинг LiveLib

4,3

6 оценок

5
67%
4
17%
3
0%
2
17%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 9Хотят прочитать 7

Рецензии

leven
24 февраля 2012
Ця книга окрім знайомства з письменницею-авторкою улюблених творів проливає світло на історію виникнення усіх героїв книг Марії Матіос. На сторінках книги не лише відкриваєш для себе сторінки з біографії, а й зустрічаєш знайомих героїв. і Виявляється, що всі вони походять з життя оточуючих письменниці.
Варта прочитання!
3 понравилось
0
53
klaustrofobia
3 января 2016
Вирвані сторінки з історії України
Тримаючи «Вирвані сторінки», я й подумати не могла, про що ця книга. Просто поставила собі за мету прочитати її, бо маю вже давно, а руки ніяк не дійдуть. І рішення було недаремне. Книга Марії Василівни на 300 сторінках пояснила, у чому проблема радянізованого суспільства.
Марія Матіос ― одна з найпотужніших письменниць України. Її на даний момент остання книга ― саме «Вирвані сторінки» ― вийшла 2010 року. Тим не менш, критика називає її «найпліднішою письменницею України» і «гранд-дамою української літератури». І саме один із її творів («Солодка Даруся») визнаний найкращою книгою першого 15-річчя Незалежності, яка найбільше вплинула на українців.
За результатами соціологічних досліджень Марія Матіос незмінно входить до п’ятірки сучасних письменників, яких читають і знають в Україні.
Цей твір, окрім знайомства з письменницею, проливає світло на історію виникнення усіх героїв книг Марії Матіос. На сторінках не лише відкриваєш для себе її біографію, а й зустрічаєш знайомих героїв. Марія Матіос прожила дуже неординарне життя, і за ним надзвичайно цікаво читати ― а тим паче, коли про нього пишуть з такою майстерністю.
Реальний час, що пливе крізь живі людські долі, і реальні люди, що пливуть крізь час, ― такими є основні мотиви книжки «Вирвані сторінки з автобіографії». Книга-дайджест населена багатьма відомими і невідомими людьми і подіями, які складають історичну, психологічну, ідеологічну, культурну та побутову мозаїку українського життя ХХ століття. Сама письменниця називає «Вирвані сторінки» «не просто автобіографією, а стовідсотковою книгою про сучасність і сучасників».

«Жах і елементарна бридливість до брехні тримали мене упродовж усього часу, поки я працювала у фондах обласного архіву. Жах перед тим, як легко, безкарно, принизливо Система вливала у нас отруту, що згодом назвали ми її своєю вірою і правдою».
Матіос висипає на читача цілу купу на перший погляд непомітних побутових, але важливих деталей, які формували радянську людину, які змушували її ставати лицеміром і брехати собі. Нам не розповідали про це у школі, не розповідали удома. (Можливо, тому, що батьки і дідусі-бабусі соромилися минулого? Або ж навіть не помічали, як живуть?) А саме у цих деталях і полягає причина духовної убогості, невдач і недовіри, яка витає навколо нас.
Особливо вражаючими, як на мене, є дві історії з «Вирваних сторінок». Перша ― це розповідь про розкуркулювання на Буковині. Про життя тих людей можна дізнатися і з інших книг Матіос, а от у цьому творі вона наводить десятки реальних імен, прізвищ та по-батькові, десятки справжніх родинних драм. Важко уявити, яких зусиль письменниці коштувало задокументувати ці страшні, нелюдські факти.

«…Це тільки ми вміємо бути такими делікатними навіть тоді, коли просимося у пекло. І з доброю совістю».
Інша історія ― це життя Івасюків (Григорія та Софії) і смерть їхнього сина Володимира ― автора безсмертної «Червоної рути», яку на той момент співав мало не весь радянський союз. Марія Василівна у студентські роки дуже тісно товаришувала з сестрою Володимира Івасюка ― Оксаною, і, відповідно, часто крутилася у компанії композитора. Матіос з неудаваною щирістю описує, який відбиток смерть Івасюка поклала на усіх, хто його хоч трохи знав.

«…«Червона рута» перекреслює все оте белькотання про бозна-що, окрім Мистецтва. Так, ні з кого не варто робити ікону. Але й не варто зводити життя Великого Художника до побутових розмов про побутове. Це роблять карлики, а не велети мистецтва. Володимира Івасюка не можуть міряти карлики. Навіть по смерті. Тим більше ― по такій смерті».
Чи варто дивуватися, що 17 грудня 2010 року із посиланням на доручення Генеральної прокуратури України працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова розшукували «громадянку Марію Матіос» у приміщенні львівського видавництва «Піраміда», щоб вилучити з продажу «Вирвані сторінки з автобіографії». Прочитавши книгу, ви зрозумієте, за що влада хотіла зупинити її поширення.
Читать далее
2 понравилось
0
108