Якщо є безліч книг, під час прочитання яких, можна відволіктись, перейти на режим «швидкісного переглядування літер» і, повернувшись до осмисленого сприйняття інформації, намацати сюжет чи просто думку автора без проблем, то з стовідсотковою впевненістю скажу, що цей номер з «Флешкою» не пройде. Двофронтовість книги, паралельна реальність на правій та лівій сторінці примушує з жорстокою впертістю нациського наглядача тримати в собі все прочитане, повертатись на дві сторінки назад, стрибати на три рядка вперед, перегортати, шукати, розглядати схеми, зв*язувати їх з текстом і домислювати своє – все, що не зрозуміле, а такого там багато. Читати Ізриківську «Флешку» (Дефрагментація) це як сидіти в зорельоті, що хаотично рухається в чужому мозку серед думок, потрясінь і спогадів. І цитатити. Безкінечно цитатити ментальні перверсії, що так чи інакше, зіштовхнувшись з твоїм мозком, знайшли там вільну прогалину, вклались, як шматок пазлу, але ще затребували їх прописати, підкреслити, переповісти знайомим. Пан Юрій вражає своїми сентенціями до нейронного рівня, як ти пізніше розумієш, геть розслабленого мозку. Задає такі питання, відповіді яким ти навіть не думав шукати, адже предмет оспорювання завжди був аксіомою - правильним і логічним.
Правда-як убитий беквокал майже безголосої і позбавленої слуху совісті. Чому вона співає замість тебе? Чому ретельно відвідує репетиції, по суті, не покидаючи репетиційної зали? Адже ти зроду не замовляв жодної совісті, не добирав слів у називанні й узагалі вважав, що «Правда» - це газета.
Говорити правду, вірніше, вміти говорити правду – означає володіти найскладнішим інструментом маніпулювання.
Іздрик, бавлячись, не встидається трактувати деякі деталі Біблії, та і свого презирства до сліпо вірячих по кутках не ховає..
А якщо хтось згадає, відповідаючи, що християнство – зовсім не «міжлюдські стосунки», а стосунки людини з Господом, то я тихо скажу: «Заткайся».
І в продовження попередньої думки:
Оприлюднені приватні стосунки – це не інтим, це – порнографія.
Ті, що керувались логікою і щиро не розуміли де ж вона, в цій великій книзі (я про Біблію, так), ще раз всміхнуться елементарному поясненню, наприклад, про первородний гріх:
Безгрішність першої людської пари полягала не у відсутності моралі, а в тому, що мораль ця була однією з іманентних властивостей Творіння. Яблуко ж пізнання виявилося овочем моралі суспільної – святенництва фальшивої цноти і комплексів провини, однак, це був вільний вибір прабатьків.
Ще один момент Іздрика, який припав мені до душі (годиною пізніше мені пояснили саме чим воно мені так припало) – це його детальність і багатослівність. Автор намагається якомога ширше і повніше описати й пояснити, відобразити з усіх боків, розібрати на кісточки, «розжувати» всі відтінки:
Коли, для прикладу, доводиться їхати в маршрутці, спостерігаючи співвітчизників, які ревно хрестяться на кожен храм, повз який проїжджаємо, я не можу позбутися враження, що в більшості громадян моєї декларативно-християнської країни там, де мала бути віра, знаходиться пекельний коктейль із забобонів, підліткових страхів, недолікованого поганства, імпортованих орієнтальних ідей, недбало імплантованого сектантства, швидкорозчинної езотерики, добірки 25-х кадрів голлівудських містиків та ще досхочу різної чортівні
Отак роздеталізовано і яскраво Іздрик пише про вічне і буденне: Бога, жінок, фотошпалери часів союзу, світобудови Всесвіту, Франик, географічні і площинні виміри, дежавю, слово, Львів…. Огортає то тут, то там легким шлейфом сюра та присмаком шизи – чужої і твоєї. Десь будучи на середині книжки я зрозуміла, що крім того, що я наразі в зорельоті, а той в голові пана Юрія, то ще й зорельот цей – не простий, а лабіринтоподібний. І постійно змінюється. Стіни виростають і падають. Більш ніж впевнена, що перечитавши її ще раз, я знайду щось нове, а, може, й зовсім іншу історію. І хай репетують з усіх сторін як і чим розширює собі свідомість автор, тепер я точно знаю, що себе «розширювати» буду його книжками – і ніякої шкоди здоров*ю.
Сподіваюсь хоча б Що книга ця подібна на тунель, Подорожуючи порожнистими пещерами якого Добре І думати І говорити
І наближатися До центру лабіринту
14 понравилось
