
сучасна українська література (постмодерн)
crystal_ship
- 21 книга
Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Ваша оценка
Ваша оценка
Якщо є безліч книг, під час прочитання яких, можна відволіктись, перейти на режим «швидкісного переглядування літер» і, повернувшись до осмисленого сприйняття інформації, намацати сюжет чи просто думку автора без проблем, то з стовідсотковою впевненістю скажу, що цей номер з «Флешкою» не пройде.
Двофронтовість книги, паралельна реальність на правій та лівій сторінці примушує з жорстокою впертістю нациського наглядача тримати в собі все прочитане, повертатись на дві сторінки назад, стрибати на три рядка вперед, перегортати, шукати, розглядати схеми, звязувати їх з текстом і домислювати своє – все, що не зрозуміле, а такого там багато.
Читати Ізриківську «Флешку» (Дефрагментація) це як сидіти в зорельоті, що хаотично рухається в чужому мозку серед думок, потрясінь і спогадів. І цитатити. Безкінечно цитатити ментальні перверсії, що так чи інакше, зіштовхнувшись з твоїм мозком, знайшли там вільну прогалину, вклались, як шматок пазлу, але ще затребували їх прописати, підкреслити, переповісти знайомим.
Пан Юрій вражає своїми сентенціями до нейронного рівня, як ти пізніше розумієш, геть розслабленого мозку. Задає такі питання, відповіді яким ти навіть не думав шукати, адже предмет оспорювання завжди був аксіомою - правильним і логічним.
Іздрик, бавлячись, не встидається трактувати деякі деталі Біблії, та і свого презирства до сліпо вірячих по кутках не ховає..
І в продовження попередньої думки:
Ті, що керувались логікою і щиро не розуміли де ж вона, в цій великій книзі (я про Біблію, так), ще раз всміхнуться елементарному поясненню, наприклад, про первородний гріх:
Ще один момент Іздрика, який припав мені до душі (годиною пізніше мені пояснили саме чим воно мені так припало) – це його детальність і багатослівність. Автор намагається якомога ширше і повніше описати й пояснити, відобразити з усіх боків, розібрати на кісточки, «розжувати» всі відтінки:
Отак роздеталізовано і яскраво Іздрик пише про вічне і буденне: Бога, жінок, фотошпалери часів союзу, світобудови Всесвіту, Франик, географічні і площинні виміри, дежавю, слово, Львів….
Огортає то тут, то там легким шлейфом сюра та присмаком шизи – чужої і твоєї. Десь будучи на середині книжки я зрозуміла, що крім того, що я наразі в зорельоті, а той в голові пана Юрія, то ще й зорельот цей – не простий, а лабіринтоподібний. І постійно змінюється. Стіни виростають і падають. Більш ніж впевнена, що перечитавши її ще раз, я знайду щось нове, а, може, й зовсім іншу історію.
І хай репетують з усіх сторін як і чим розширює собі свідомість автор, тепер я точно знаю, що себе «розширювати» буду його книжками – і ніякої шкоди здоровю.
Сподіваюсь хоча б
Що книга ця подібна на тунель,
Подорожуючи порожнистими пещерами якого
Добре
І думати
І говорити
І наближатися
До центру лабіринту

це було взимку 2010 року. світило сонце і падав легкий сніг. у цей день я закрила сесію і вперше зайшла до книгарні Є. сама тоді я і купила з цікавості "Флеку", саме тоді і полюбила Іздрика.
просто не можу зв'язно пояснити чому так вона мені сподобалась. просто так буває. читаєш щось і розумієш - це моє. було б усе трошки інакше написано, сформульовано, зображено - не сподобалося б тобі зовсім, а так - рідне.
десь саме тоді я почала читати з олівцем.
назавжди запам'ятаю саме цю тоненьку книжку, що читала стоячи біла метро, під снігом)

Поза текстом ця книга говорить більше ніж в ньому. Невеличка збірка всякого-різного - це як опівнічні розмови з старим другом. От сиділа я на підвіконні старого львівського дому і слухала як говорить бруківка, а Іздрик мені розповідав про тотальне зневоднення цього міста. І я кивала головою "так, так я розумію". Та загалом я б назвала цю книгу ключем до додаткової реальності, якщо ви знаєте де двері він вам потрібен, а якщо ні то мені вас шкода.

Мабуть, бути - це не потреба і навіть не здатність, а звичайна відч(с)утність альтернативи.

Відстань, на яку людині за життя вдається наблизитись до Бога, залежить зокрема й від рівня опанування людини мовою.

В нашому небі роз*яснилось: в нас немає іншого шляху, крім безліч інших.





