Блазнi

Марія Штельмах

Рейтинг LiveLib

3,4

10 оценок

5
10%
4
40%
3
40%
2
0%
1
10%

Ваша оценка

Прочитали 10Хотят прочитать 5

Цитаты

MuseAmelie12 октября 2011 г.
Я прийшла до тебе в сад
І принесла виноград
Білий-білий...
З неба град
Впав.
Й розбив мій виноград.
Я стою сама в саду
І не плачу, і не йду...
Я збираю виноград
Мертвий-мертвий...
Тихий сад
Закривавлений
В граду...
Босоніж стою в саду...
І тримаю виноград...
Ти лежиш...
Навколо сад
І спада на тебе град
Мертвий-мертвий...
Я не йду.
Поряд я в саду стою.
Ти лежиш...
І пада град
На розбитий виноград...
Твоє серце неживе
Не розбудить він уже...
А моє?
Ти чуєш? Ні!
Сад нашіптує мені...
І я слухаю твій сад,
І розбитий виноград
Ще тримаю у руці,
Й проростає він в мені...
Ти не бійся:
Я не йду,
Я лишаюся в саду,
І холодний
Білий град
Розбиває виноград
Мертвий-мертвий...
Чуєш?
Я...
Ця рука вже не моя...
Й серце дихає ледь-ледь...
Град розбив весь сад ущерть.
Ти...
Я...
Град як круговерть...
Знай, це я...
Долаю смерть...
Читать далее
2
1,3K
MuseAmelie18 января 2011 г.
"...І життя здається тільки життям, коли живеш, не питаючи навіщо.."

"Позаду? Де там! Усе тільки попереду. Життя завжди попереду тебе. Доля випереджає і сміється. Ха-ха..."

"Найбільше з усіх фокусів фортуни...я ненавиджу збіг обставин або випадковості, бо їх ніколи не можна запланувати, передбачити, спрогнозувати... І тому вони все руйнують. Усе, що могло, здавалося таким реальним шансом до здійснення мрії..."

"Говорять, що у міцних обіймах обмінюються душі..."

""Я" нагадує уламок якоїсь цивілізації у найпаскуднішому її варіанті, і несеться ця маячня у незрозумілому їй часовому русі..."

"Виявляється людина завжди повинна бути сама. Сам на сам із собою... А навколо - просто шмат простору... Стіни і обличчя"

"Приємно думати про хороше і водночас боляче пояснювати усвідомлене "погано". Або ще гірше "формально". Хочеться чистого і божественного "максимуму" у мить абсолютизації. Навіть якщо це не морально."

"Людей потрібно або розуміти або ігнорувати. В інакшому разі вони збентежать твою душу і зроблять з неї шматок вини і образи на весь світ, а потім з*явиться думка, що все - ганебно, і ти почнеш сумніватися, боятися себе самого, збирати докупи хоч якісь приємності, але їх виявиться замало, тобі стане кепсько, і в момент найбільшої самотності ти станеш на край спустошення, звідки зазвичай розпочинає свій шлях НІЧОГО..."

"Знаєш, тату, я тоді подумала, а чи не смерть це уві сні? Добре, що уві сні, бо коли чекаєш, що станеться диво, то воно не стається, а коли чекаєш смерті, вона все одно приходить несподівано..."

"Здається, це був період раннього осіннього листя. Коли дні здаються світлими, як небесні янголи, а вночі тихо скрадаються зіркові сутінки. І якщо трапляється дощ, то він накрапає прохолодним меланхолійним ритмом... Листя шарудить вальсом і розлітається на бруківці столичного міста..."

"Небагато мені треба. Один товариш - поговорити відверто. І один пейзаж по сусідству, щоб тільки ним милуватися..."
Читать далее
2
26