"...І життя здається тільки життям, коли живеш, не питаючи навіщо.."
"Позаду? Де там! Усе тільки попереду. Життя завжди попереду тебе. Доля випереджає і сміється. Ха-ха..."
"Найбільше з усіх фокусів фортуни...я ненавиджу збіг обставин або випадковості, бо їх ніколи не можна запланувати, передбачити, спрогнозувати... І тому вони все руйнують. Усе, що могло, здавалося таким реальним шансом до здійснення мрії..."
"Говорять, що у міцних обіймах обмінюються душі..."
""Я" нагадує уламок якоїсь цивілізації у найпаскуднішому її варіанті, і несеться ця маячня у незрозумілому їй часовому русі..."
"Виявляється людина завжди повинна бути сама. Сам на сам із собою... А навколо - просто шмат простору... Стіни і обличчя"
"Приємно думати про хороше і водночас боляче пояснювати усвідомлене "погано". Або ще гірше "формально". Хочеться чистого і божественного "максимуму" у мить абсолютизації. Навіть якщо це не морально."
"Людей потрібно або розуміти або ігнорувати. В інакшому разі вони збентежать твою душу і зроблять з неї шматок вини і образи на весь світ, а потім з*явиться думка, що все - ганебно, і ти почнеш сумніватися, боятися себе самого, збирати докупи хоч якісь приємності, але їх виявиться замало, тобі стане кепсько, і в момент найбільшої самотності ти станеш на край спустошення, звідки зазвичай розпочинає свій шлях НІЧОГО..."
"Знаєш, тату, я тоді подумала, а чи не смерть це уві сні? Добре, що уві сні, бо коли чекаєш, що станеться диво, то воно не стається, а коли чекаєш смерті, вона все одно приходить несподівано..."
"Здається, це був період раннього осіннього листя. Коли дні здаються світлими, як небесні янголи, а вночі тихо скрадаються зіркові сутінки. І якщо трапляється дощ, то він накрапає прохолодним меланхолійним ритмом... Листя шарудить вальсом і розлітається на бруківці столичного міста..."
"Небагато мені треба. Один товариш - поговорити відверто. І один пейзаж по сусідству, щоб тільки ним милуватися..."
Ваша оценка
2 понравилось
