Чотири ночi з Богом

"Моє "Я" не можна висловити. Навіть якщо слова здатні вимовити мене"

"А й справді, зустрічати гостей краще опівночі. Опівдні вони завжди зайняті невідомо чим. Хоч би й життям"

"Як кохати, коли любов для кожного - своя? Як жити, коли кожен уявляє життя по-своєму? І як віднайти істину в цьому безкінечному хаосі уявлень?"

"- Що цікавого показують? - Осінь. - Сіра цього року осінь. Не яскрава. - Вона мабуть, голодна. - Голодна? По-моєму осінь взагалі не любить їсти."

" - Є люди, які взагалі не дихають. - Немає таких людей. - Є. - І де вони живуть? У твоїй хворобливій фантазії? - Просто вони думають, що дихають, а наспрвді - видихають."

"Карл ніколи не міг уявити, що зустріне в житті того, про кого так часто складають кінофільми. Геніального божевільного дебіла."

"Ти - вільний, бо переміг свої слабкості, страх і біль."

"Ти - полум*я, хаос, що нікому не належить і нікого не зігріває."

"Але знаєш, не можна жити в цілковитій самотності. Навіть Бог цього не витримує. Вигадав собі людей. Тепер няньчиться з ними..."

"Твоя байдужість зведе тебе в могилу"

"Мабуть немає нічого божевільнішого, ніж віра людини в те, що зігріває її серце. Навіть, якщо це - просто вірші"

"Краще не думати про погане, тоді у нього буде менше шансів реалізувати себе в наших душах..."

"Не втрачайте надії, і тоді, можливо, ваша зірка не впаде раніше, ніж ви цього захочете..."

"Як несамовито дивно і швидко змінюються люди у своїх ролях, як швидко вони стають іншими й міняються місцями - від праведників до повних ідіотів... І нічого з цим не поробиш. В усьому винні слова. Ще ніколи від них не було користі. Самі тільки непорозуміння..."

"Любити можуть тільки обрані. Що тобі до того?"

"Найкраще поетам - у них є муза, вона їх розважає, розмовляє з ними... А зі мною хто поговорить?"

"Тільки любов має право на помилку, навіть якщо помилка ця фатальна"

"Музика заколисує пісок. І душа забуває про глину всередині себе. Вона слухає мене, коли чує мене, і, коли прокидається в ній бажання жити..."

"Стан - абсолютна посередність між тим, чого вже немає, і між тим, що вже є, і звикнути до цього ще занадто рано, практично неможливо... І це зводить людину нанівець, до нуля сприйняття і відтворення..."

"Любов сліпа і тільки незрячі можуть наповнити нею свої серця. Інші тільки пороздирають собі нутрощі"

"Мабуть, любов - найбільша зрада собі самому. Коли вже йти далі означає повний абсурд смерті, а повертатися якось соромно. Куди повертатися? У порожнечу?"

"Шкода мені тебе. Інших я просто люблю. Збагнула?"

"Сонце стоїть на варті з довгим списом, на якому танцює місяць. На голові у сонця солом*яний капелюх, а у місяця - шапочка із чарівними зірками..."

"А може, це й було справжнє щастя - забутися на мить у небутті?"