Вибрані твори в трьох томах. Том 1. Поезії

До першого тому вибраних творів видатного українського письменника М. Вінграновського (1936–2004) ввійшли його поезії, створені впродовж 1954–2003 років. Його віршам, що належать до найвидатніших здобутків українського художнього слова, властивий глибокий ліризм, міцно й органічно вкорінений у традиції народної творчості та національної класичної літератури.

Рейтинг LiveLib

4,4

9 оценок

5
67%
4
22%
3
0%
2
11%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 10Хотят прочитать 4

Рецензии

anuta129 марта 2013 г.
Його поезії пронизані теплом, ніжністю, отквровенням. Для мене пан Вінграновський один із еталонів ураїнських творців слова. Кожен його вірш це клаптик душі, кожен рядок історія.
3
80
mykolan31 марта 2008 г.
Мне всегда казалось, что поэзия Винграновского находится где-то совсем близко к Идеалу. Прочитав "толстую" книгу со стихами автора - от одного из первых, до последнего, я только убедился в этом. Это - Поэзия, которая не знает равных: в ней (и перед ней) все равны.
3
57

Все рецензии

Цитаты

Erin27 декабря 2012 г.
…У чорної райдуги біле тіло
І чорні очі, як сто криниць.
У чорної райдуги небо згоріло,
І райдуга впала на землю ниць.
У чорної райдуги в пальцях вітер
І кров голуба — в крові небо сія.
І телефон біля ліжка, і квіти.
Квіти мої, і за квітами — я.
2
1,3K
Erin27 декабря 2012 г.
Як міниться усе! і дурень той, хто зміни
Незмінно заміня вчорашнім днем без змін.
Народ в путі. Та він тавра не зніме
Із тих, хто за народ
являв
себе
взамін
І, відрізаючи живі шматки з народу,
Пророкував народові майбуть.
Та брів народ. Де бродом, де без броду,
Без нас, нетяг, тягнувсь з не бути в буть.
2
1,2K
flomaster223 ноября 2013 г.
***
Ні! Цей народ із крові і землі
Я не віддам нікому і нізащо!
Він мій, він я, він – світ в моїм чолі,
Тому життя його і ймення не пропащі.
Ви чуєте? Це мій народ – як сіль,
Як хрест і плоть мого життя і віку,
І тому доля моя, щастя, біль
Йому належать звіку і довіку!
У битві доль, політик і систем
Мої набої – у його гарматах.
Я не слуга його, я — син його на чатах,
Я – син зорі його, що з Кобзаря росте.
Я – син його по крові, і кістках
І по могилах, і по ідеалах.
Не вам з оскіпленими душами в забралах
Його звеличувать в фальшивих голосах.
Я – формаліст? Я наплював на зміст?
Відповідаю вам не фігурально
– Якщо народ мій числиться формально,
Тоді я дійсно дійсний формаліст!
Та де вже дінешся, раз мир заколосив
Пустоколоссям вашим в сиві ночі,
Жаль одного, що в леті до краси
Народу ніколи і плюнуть вам у очі!
Ні! Мій народ не дим, не горевіз,
І я не дам його по брехнях і по кривдах,
Я не пір’їна в гордих його крилах,
Я – гнівний меч його, що від Дніпра до звізд!
Читать далее
1
1,1K