Рецензия на книгу

• 

  Vikulaska

  29 мая 2018

  Книга, сповнена материнської любові і болю від втрати

  Кожне слово цієї чудової книги сповнене великою любов’ю до єдиного синочка, сором’язливого хлопчика, який виріс і став знаменитістю. Читаючи, ми проходимо поруч з Андрієм Кузьменком від самого народження і до трагічної загибелі. Його мама, гамуючи біль і втираючи сльози, писала книгу, яка б увічнила в пам’яті народу таку талановиту, небайдужу постать сина. Дякуючи Ользі Михайлівні, в кожного читача є можливість почитати смішні та сумні історії з дитинства Кузьми, з його юності, ознайомитися з дуже гарною казочкою, яку він написав для дітей, подивитися багато цікавих фото, погортати сторінки книги, яка так схожа на сімейний фотоальбом. Тепла родинна атмосфера, доброта, щирість – це все залишається з читачем, навіть коли книга вже прочитана... А ще в душі – вдячність і щем... Чому багатьох людей починають більше цінувати і розуміти тільки після смерті? Життя цього талановитого співака було сповнене не бажанням прославитися, а прагненням допомогти тим, хто цього потребує, змінити свою країну на краще.
  Пісні Скрябіна, особливо його пізня творчість, сповнені такою мудрістю, такою щирістю, що мимоволі замислюєшся: і як я цього раніше не помічала? Дякуючи мамі Андрія, тепер не виникає питань, звідки ж в цій людині так багато доброти і любові... Все – з дитинства.
  Дуже припали до душі слова пані Ольги:
  „Я хочу сказати всім мамам, які мають маленьких хлопчиків, - дітей треба любити більше за себе, носити на руках, поки можете підняти з землі. Ніякі муштри чи покарання не зроблять з вашого сина справжнього мужчину. Не бійтеся тулити до себе хлопчика, тримайте його за рученьку, допоки це йому потрібно. Ви свою любов переллєте в дитину, а вона, в свою чергу, буде ту любов віддавати іншим".
  Мільони вдячні Андрієві, а мені хочеться вклонитися і його мамі...

  5 понравилось

  0

  222